З полковниками надійніше. Чому?

У попередній міській владі на різних щаблях було більше п’яти полковників. Правда всі міліцейські. Нині всього два: один  військовий, другий-представник охорони правопорядку. То так,напевно,для рівноваги передбачили. Зрештою  чого дивуватись, адже перший досконало володіє інформацією, що ще можна приватизувати із залишеної  військової нерухомості, інший  є авторитетом серед правозахисних  структур.
За стратегічним задумом це має піти на користь громаді міста обласного підпорядкування. Але не можу не висловити здивування про кількість чиновників першої величини. Виявляється їх аж сім. Про це довідався з газети «Новини Самбора» за 14 січня з повідомлення , у який день і годину  до високопосадовців  можна потрапити на прийом, або по-народному-  висповідатись. Нагадаємо, що за других руських  їх було двоє: голова міськради і  його заступник. Секретар мав чисто паперові функції. У ратуші, крім міських урядників  і служб, ще і районна влада  вміщалась, бюро інвентаризації тощо. А нині? По всьому місту розмножилась ця адміністративна челядь з відповідними апартаментами, секретарками тощо.

Заради справедливості скажемо, що коли комуністична система  почала  дихати на ладан, розпочалась реорганізація владних еліт. На Самбірщині в середині восьмидесятих, на початку дев,яностих років  минулого століття функціонувала тільки  міськрайонна рада, яка мала вплив на місто і сільські населені пункти. Згодом керівна і спрямовуюча сила щезла. Цим скористались, так звані,мітингові  яструби- декабристи, які наслідуючи спадок марксистських вождів, вирішили «удосконалити» владу на Самбіршині, знову поділивши на міську і районну.  Далась взнаки сверблячка за  двома коритами.
Хто і за які кошти годен нині   нагодувати, тобто утримати, цю чиновницьку  рать? Тим часом не перестаємо бідкатись, що не вистачає бюджетних коштів на медицину, освіту, культуру, ремонт доріг,прибудинкових територій  тощо.
На горі  виголошують, що йде скорочення. Приміром міністр має мати не більше трьох заступників, а у нашій прикарпатській столиці, яку нарекли маленьким Парижем, аж чотири помічники градоначальника, а на додаток ще й два полковники-відставники. Зрештою, так вирішили одноголосно всі шість представників політичних партій,обрані на останніх виборах, що осіли в самбірському парламенті. До речі, серед них не має жодного регіонала, всі свої доморощено-демократичні. Чи не забагато столоначальників та їх поплічників? Невже розраховують, що має їх утримувати  теліжкова  бідося, що цілодобово не розстається із  головним знаряддям для виживання – кравчучкою.
Про тему, чому «мертвими» стоять  виробничі підприємствав регіону ми поговоримо наступного разу, з вашою участю в коментарях до даної публікації.