Автор понад 200 публікацій з питань української термінології,
культури української мови, лінґводидактики, франкознавства, зокрема,
словників, посібників та монографій. Заслужений професор Львівського
національного університету імені Івана Франка. Почесний мешканець
містечка Золотий Потік (Бучацький район, Тернопільська область)
Про яку професію Ви мріяли у дитинстві?
Я чомусь не пригадую, щоб в мене були якісь мрії про професію. В
дитинстві я бачила професію адвоката, економіста, аптекаря, лікаря, але,
щоб я була вчителем, щоб я мала якесь бажання чи, як викажете, мрію,
ні, такого не було.
Але чому саме філологія?
Я дуже любила читати. В нас була дуже велика батькова бібліотека, вся
українська класика. Були також переклади світової класики на польську
мову. Я в 9 років вже читала польською мовою переклади Толстого «Війна і
мир». Батько великі гроші витрачав на книжки, була, навіть, «Історія»
Грушевського, трилогія «Мотря» Богдана Лепкого. Я ридала над долею
батуринців, я ридала над долею Тетяни, яка отруїла свого Гриця і потім
збожеволіла.
Часом мені не дозволяли читати, бо ж то зір падає в дитини 8-9 років,
але я собі запалювала свічку, йшла на кухню і читала, читала, читала.
Але я ж ніколи не мріяла, що я маю стати професором в університеті!
Пізніше доля складалася по-різному.
Я трохи вчилася в так званій торговельній школі, бо ж за німців годі
було отримати якусь освіту. Згодом працювала бухгалтером у
Золотопотіцькому районному фінансовому відділі Тернопільської області,
опісля була бібліотекарем Бучацької середньої школи. Трохи згодом
вчителювала у Нагірнянській семирічній школі. Вчилася півтора року
заочно в Кременецькому учительському інституті.
Пізніше молодша сестра закінчила це й же виш і каже до мене: «Та ти
так любила вчитися, йди вчитися». І так мене відпустили з дому, я
вступила до Львівського педагогічного інституту на філологічний
факультет.