Ірина Максименко-Клімчик
Журналістка. Видавничий дім "Софт голд" (Москва, РФ, представництво в Україні). Авторка книги "Собаки Павлова" (жіночий роман). Співзасновниця приватної школи раннього розвитку. Автор логопедичних методик.Хулідей
- Бабо, а завтра - хулідей? - вриваючись у коридор, виштовхує
запитання п'ятикласниця Інна. Підстрибуючи, вона струшує портфель на
підлогу. Той падає, немов камінюка.
- Та не "хулі-", а "холі-" - виправляє онуку бабця. Іноземну вона
вчила ще в інституті, але основи пам'ятає, як посвяту у комсомол.
- То в наших депутатів щодня хулідей! - згортаючи газету, іронізує в
кімнаті дідусь.
Він не довіряє Інтернету, тому про всі новини дізнається
або від сусіда з квартири навпроти (той і досі напівголоса слухає
західне радіо), або ж із щоп'ятничної преси.
Батьки Інни у тривалому відрядженні. Тато - будівельник газових
мереж, два роки на замовленні за Уралом. Мама - оператор "пе-ка".
Принаймі, так професійні таланти своєї доньки описує Іннин дідусь.
- А ми Інночку скрізь записали: і на танці, і на англійську, і на
рисуваніє, - хвалиться подругам з ради ветеранів щаслива бабуся. - А шо?
Знання за плечима не носить. Хто зна, як там у житті случиться, а
іноземна - вона скрізь потрібна.
...Виходжу на вулицю, милуюся першим грудневим снігом. Його вже
занадто багато. Дроти обвисли, мов ланцюги. Ні, немов намисто.
Романтичні розмірковування раптом обриває холодний хлюпок з води і
снігу, пущений (дякую, що не в обличчя) з-під коліс автівки.
Мабуть, у комунальників - хронічний хулідей. Бо дорогу за три дні так і не почистили.
"sambir.biz " У цій державі хулідей хронічний. Це захворювання вже багато років косить комунальні служби міста Самбора та міськраду. І не важливо, старий комунгосп чи "Обєднане", мер Копиляк чи Кіт. Результат незмінний. Ще снігу багато ненападало, а на тротуарах ожеледиця, непосипано. Пора вже міськраду з лопатами та мітлами на дорогу виганяти на чолі з головою міста, а то в них той хулідей затягнувся.
Немає коментарів:
Дописати коментар