Кумири "стяжателів руського міра"

Микола Марченко

Вважаю, ніхто не володіє істиною...

Для " стяжателів руського міра" в Україні кумирами є німецький агент Ленін та націоналіст –шовініст Сталін 

Останнім часом стає популярним поняття патріотизму. Навіть комуністи, проводячи акції до річниці Великої жовтневої революції (точніше жовтневого перевороту) під час виступів наголошують на патріотичному вихованні підростаючого покоління. Але який патріотизм вони мають на увазі, коли так затято ведуть боротьбу проти рідної мови, історії, культури. Що хочуть взяти в основу цього виховання: ідолопоклонство перед Сталіним чи німецьким агентом Леніним?

До того ж чи можна вважати патріотом того, хто зі страху, для вигоди чи внаслідок невігластва ігнорує мову та культуру своєї нації. А часто просто її зрікається, відриває від неї своїх дітей на догоду стяжателям "руського міра".

Напевне ні. Бо така людина втрачає цінність і повагу серед українців. Не становить вона якоїсь вартості й для інших – хіба як робоча сила чи знаряддя реалізації чужих інтересів.

То про який патріотизм базікають комуністи та інші україно-ненависники? Чи не про патріотизм  "стяжателів руського міра",  кумирами яких є німецький агент Ленін та націоналіст –шовініст Сталін?

Ні для кого ж не є таємницею, що кошти, вкладені у вивчення рідної мови, за короткий час сторицею повертаються суспільству дивідендами. І ці дивіденди реалізуються через здобутки науково-технічного прогресу, зміцнення соціального і національного порозуміння, підвищення культури і духовності народу, його освітнього рівня, матеріального добробуту.

А може "собака тут і зарита"?

Бо виходить, наші доморослі манкурти самі включаються в істеричний галас українофобів, котрі заявляють:хохли повинні верещати від захоплення, що їм, убогим і сірим малоросам, випало таке щастя жити поряд з "великим русским народом" ( www . ukrlife . org/main/prosvita/right.html)
Яке це "щастя" –ми вже відчули. Згадаємо нищення української мови, культури, геноцид українського народу під час так званої колективізації, голодоморів.
Ну, не можуть російські великодержавники традиційно не шукати підлого ворога, що позначилося на менталітеті цілого народу. Якщо не з ними, значить кволі, примітивні, не відчувають месіанської ролі старшого побратима.
Чечню, скажімо, можна задавити бронетранспортерами: народ хоча і волелюбний, але в результаті геноциду — вимираючий. Ідеологічну окупацію Придністров'я можна включити до реєстру так званого "собирания русских земель".
А як бути з Україною, незалежною, суверенною, цим солоденьким шматочком вимріяного благоденства? Силовий чобіт уже не проходить. Можна давити Тузлою, газом, ембарго на ввезення харчових продуктів. Але куди надійніше — створення образу недолугих хохлів, які не знають, від чого відмовляються.
І ось створюється провокаційна мильна бульбашка — 100-серійний телесеріал "Автономка". Українці тут зображені не просто як комічні салоїди, а як найзапекліші вороги.
На російський підводний човен якимось дивним чином потрапляє українська розвідниця. Після цього човен відважних російських моряків іде на дно, екіпаж наражається на тривалу мученицьку смерть, і в цей час підступна українська шпигунка намагається спокусити усіх офіцерів, включаючи командира. Однак російських моряків, істинних патріотів Росії, сексуальним домаганням так просто не зіб'єш (мабуть, тому, що в Росії, як і в колишній есересерії, сексом не тхне).

Чому українців зображують людиноненависниками та другосортною нацією ? Бо бояться  "стяжателі руського міра" та їхні підспівувачі, що жителі України  почнуть ідентифікувати себе як українці.

Бо людина, пізнаючи мову та історію свого народу, прилучається до джерел неповторної духовності нації. І з часом стає її носієм та навіть творцем. Знання рідної мови й історії – це право і обов'язок кожного та водночас – надійний показник реального, а не декларованого патріотизму.

Мабуть доречно буде нагадати, що "Мова є матір'ю народу, історія – його батьком"

Згадаймо пророчі слова Тараса Шевченка:

"...хто матір забуває, того Бог карає, того діти цураються, в хату не пускають. Чужі люди проганяють, і немає злому на всій землі безконечній веселого дому"