Йде війна. Дегенератів влади з власним народом

Є дуже правдива, жорстока книга про війну. Написав її Микола Нікулін, знаний російський мистецтвознавець, провідний науковий співробітник, спеціаліст по живопису Північного Відродження. Скромний, тихий, закоханий у мистецтво професор пройшов усю другу світову і був кілька разів пораненим.

Для росіян, найбільше зомбованих імперською пропагандою, гола правда про жахи і підлість війни, позбавленої всілякого надуманого героїзму, стала справжнім шоком.

Але мене найбільше вразила одна фраза, котра й наштовхнула на невеселі роздуми : «Шло глупое, бессмысленное убийство наших солдат. Надо думать, эта селекция русского народа – бомба замедленного действия: она взорвется через несколько поколений, в XXI или XXII веке, когда отобранная и взлелеянная большевиками масса подонков породит новые поколения себе подобных».

Думаю, що ця бомба вже вибухнула і в них і у нас. Правда у нас вона була не єдиною... Смію зробити припущення, що під час Голодомору українців загинуло значно більше, ніж євреїв під час Холокосту.

Не вдаючись, на разі, у цифри та причини, лише процитую єврея Едуарда Ходоса: «Голодомор 1932-33 годов является делом рук еврейско-большевистского кагала.

Итак, опираясь исключительно на исторические факты, мы приходим к единственному выводу:
«Страшный Голодомор 1932-33 годов, официально признанный актом геноцида против украинского народа, целиком и полностью является делом рук еврейско-большевистского кагала, безраздельно властвовавшего в стране в досталинский советский период. Кагановичи, косиоры, френкели, берманы, кацнельсоны… – вот они, каты Украины, выносившие смертный приговор ее народу и приводившие его в исполнение. И хотелось бы мне взглянуть в глаза того, кто ратуя за историческую справедливость, осмелится заявить, что это не так!».

Зрештою, прочитайте «Чортячий санаторій» Василя Рудого і самі все зрозумієте. Гірко, сумно, але, пам'ятаючи реалії вже «застійного» Союзу, доводиться визнати ,що здебільшого гинули кращі. І тоді, й раніше, і під час другої світової.

Для озвірілого бидла, керованого ницими хтивами чекістами та «начальниками», під крилом «єврейсько-більшовицького кагалу», найбільшим ворогом був, звичайно, не класовий. Сірий кардинал Кремля та ритуальний кат українського народу – Лазарь Каганович, походив з багатої жидівської родини, як і сотні-тисячі радянських керівників меншого калібру. Знищували в першу чергу тих, хто був здоровий духом. Виродки або дегенерати (за термінологією Григорія Клімова) люто ненавиділи повноцінних людей зі здоровою психікою, духовних, розумних та національно свідомих.

Чим більше в людині було дегенеративного, неповноцінного – тим більше шансів вижити і навіть зробити кар'єру. Це не була панацея. Дегенерати знищують собі подібних, прямуючи до влади, як павуки в банці. Так звані репресії 1937-1939 років це гарно проілюстрували. Але знищуючи сотнями, тисячами своїх, вони, як і попередники, винищували мільйони кращих!

Тут варто нагадати, що за класифікацією Клімова є й «хороші» дегенерати, котрі свої комплекси трансформують у творчість чи в інше конструктивне русло. Але до вершин влади пробиваються не вони. Клімов стверджує: «Лише людина з ненормально розвинутою жадобою влади (подавлений садистичний гомо-маньяк) може перемогти в бійці за владу. Це аксіома дегенерології».
Легіони «подавлених садистичних гомо-маньяків» йшли «по трупах» до своїх чинів та посад. Мутні хвилі революцій, громадянських та двох світових воєн підняли на самісінький верх вчорашніх «тихих» гендлярів та п'яничок – збоченців з чорними душами.

Смерть косила всіх підряд, але виживали не сильніші, а хитріші й підліші.
В чистому озері теж може бути мул, але якщо вибрати з нього майже всю воду та добряче потовктись ногами, то воно стане багнюкою. Якщо затампувати джерела, котрі живили це озеро, то багнюка засмердиться та покриється бридкою цвіллю. Це мені нагадує наше пострадянське суспільство.

Джерело національного піднесення, після планового розвалу Союзу, тихо затампували культурно-економічно-генетичним геноцидом. Замість колядок та народних пісень – бездарна попса, на зміну радянській «урівняйлівці» прийшов «олігархічний капіталізм», а замість свіжих овочів, м'яса та молока ми споживаємо хімічні та генномодифіковані покручі у фаст-фудах. Не дивуйтесь – попса, суржик, хімія та ГМО, підконтрольна фінансова система – це все зброя на різних рівнях ведення війни. Про це багато писав та розповідав автор КОБу (Концепции Общественной Безопасности) – знищений теперішніми дегенератами генерал Констянтин Петров.

Хто реалізовує цей диявольський план остаточного знищення України та українського, і не тільки, етносу? Все ті ж виродки-дегенерати, лише замасковані під лібералів та демократів.

Все що ми можемо зробити на цьому етапі – це розповсюджувати правду і діяти позитивно та конструктивно. Вони не бояться революцій та воєн – вони бояться мирного Майдану. І, як справжню нечисть, їх знищить лише живе світло Правди.

Юрій Ситник