Не даремно кажуть, що байдужість підступніша ніж злочин. Зло рано чи пізно вийде боком, а позиція «моя хата скраю» підточує суспільство, як ракові метастази. Даруйте, але не можу не висловитись з приводу піднятої теми у газеті «Новини Самбора» за 8.02.ц.р. під заголовком «А школа так і залишилась..на папері». Мова у матеріалі йде про те, що ще у травні 2008року міські депутати на прохання духовенства і греко-католицької громади, яку фінансово мали підтримати одновірці Європи, виділили земельну ділянку по вул. Чайковського, 20 разом з недобудованим дитсадком, під будівництво християнської школи (УГКЦ). Тепер часопис вирішив повернутись до цієї розмови , заручившись підтримкою новообраної влади міста та прихильників втілення ідеї в життя, адже справа і далі перебуває , як кажуть, на нульовому циклі. Заради справедливості скажемо, що депутат міськради, керівник СШ№10 Любов Мосійчук ще на початку затії висловила сумнів у її доцільності.
І зараз вона своєї позиції не змінила. І має рацію. По перше, в діючих школах і так відчувається некомплект. Від себе додамо, що йдеться про «ласий» шматок землі в центрі міста. І знайшли привід, як його «освоїти».Більше того дивним в прийнятій ухвалі був пункт, що міськрада виступає співзасновником з Самбірсько-Дрогобицькою єпархією УГКЦ при будівництві школи. З якою метою його було внесено можна тільки здогадуватись. Тепер конкретніше. Якщо вже так опікуємось про християнську мораль, то чому школа має мати одну прописку- УГКЦ? Хіба забули «традиціЇ» на початку дев,яностих років, коли через конфесійну приналежність визначали, хто більший , а хто менший українець? До речі, перебуваючи головою Ралівської сільської ради ,на той «гарячий»час ,зумів вговорити вірних на позачергове богослужіння в церкві с.Ралівки двох конфесій- УГКЦ і УПЦ КП (на жаль, таких прикладів у районі одиниці). Націлював на таке ж порозуміння релігійну громаду с. Нагірного, за що потрапив у немилість псевдодемократів,які на той час були біля владного корита. Не менш важливий аспект справи- матеріальний. Пригадую, що коли депутати вперше розглядали це питання, серед аргументів було оприлюднено, що патріархат УГКЦ готовий виділити на цю справу 20 мільйонів гривень. Погодьтесь, сума не мала. Вже тоді напрошувалось запитання, якщо так розпирають кишені грошима ,то чому ці кошти не направити на завершення будівництва греко-католицького собору в центрі Самбора , адже на його базі можна відкрити не тільки відповідну школу , а і духовну академію, якщо в цьому є така нагальна потреба,адже Храм за розмірами чи не один з найбільших у всій Галичині. Хіба не так? Тепер про інше. Відомо, що за останні двадцять років в місті зведено біля двадцяти Храмів, молитовних будинків,будинків царства, вже не кажемо про каплиці. Це ж саме можна сказати і про район. І все це за пожертви благодійників, віруючих, їхньою копіткою працею і мозолями. Треба тільки радіти, що нарід навертається до слова Божого, християнських цінностей і моралі! А який слід за цей період залишили по собі урядники Самбірщини? Недобудову ткацької фабрики розікрали, десь оприлюднили на яку суму реалізували будматеріалів, прилеглі території? Цукровий завод запропастили, меблевий комбінат добили до ручки. Останні два підприємства могли діяти і до нинішнього дня.І не має чого нарікати на розгардіяш у державі, який самі створюємо тут у П’ємонті. Або таке. Чому б не подбати про розширення матеріальної бази для фізичного розвитку школярів, зокрема, збільшення спортивних залів чи відкритих спортивних комплексів європейського типу, якими тільки минулого року могли похвалитись в селах Верхня Яблінка, Лімна на Турківщині? Вже не кажемо, що таке містечко як Новояворівськ володіє льодовим манежем, де відбуваються різноманітні змагання міжнародного рівня. У нас в цьому плані, як мовиться, повний штиль. Натомість спостерігається, які чиновники свідомо,м,яко кажучи, заграють на почуттях віруючих. Коли богомільний люд переймається проблемою ,як зібрати кошти, як організувати роботи на тому чи іншому християнському об’єкті , як його оздобити, наповнити необхідною атрибутикою,владоможці всіх мастей і прапорів, ділять на свій розсуд пляци під індивідуальну забудову, приглядаються ,де ще можна викорчувати сад для цих цілей,торгують рештками комунальної чи державної нерухомості ,організовують «кадрові тендери» престижних посад, закривають очі на розгул гравійної мафії, а точніше її очолюють. І все це не десь там у Києві, куди любимо кивати, а тут на наших очах є свої доморощені «чечетови», «табачники» та іже з ними. Хотілось би вірити, щоб ця «владна хвороба», розподіляй і владарюй, не перейшла у спадковість . Повертаючись до теми нашої розмови, чому б за прикладом віруючих,з «шапкою по колу», від двору до двору, від квартири до квартири,не зайнятись збором коштів на зведення спорткомплексу з плавальним басейном? Якщо врахувати, що ринкова ціна однієї сотки землі в районі згадуваного недобудованого дитсадка сягає до 3- 5 тис. у.о.( ділянка становить не менше 1га, до цього додайте таку ж площу саду на вул.Євгена Коновальця , до якої вже підвозять гравійний матеріал), не важко підрахувати ,які суми, образно кажучи, валяються під ногами? Зібрані від реалізаці лише цих ділянок кошти, могли б стати основою для зведення сучасного спорткомплексу у Самборі . А ще простіше це вдалось би реалізувати у с. Ралівці , де діють очисні споруди , всі інші інженерні комунікації під боком. Тільки спільними зусиллями міста і району можна зрушити цю проблему. Тоді б це стало не міфом, а реальністю. Треба лишень цього захотіти. Годі підкреслювати, що такий об’єкт став би оздоровчим центром не хіба дітвори, а і старшого покоління. Тим більше, що техдокументація плавального басейну була виготовлена ще за мерських часів Тараса Тершовчина. Думаю, що і духовенство благословляло б на втілення цього доброго наміру, а досвід є у кого запозичити і не потрібно паношитись, а впрягатись у плуг. Тоді і поголос, що до влади йдуть,аби дерибанити народну власність відпаде сам собою ,а місцева грошовита знать, не їздитиме до Нижніх Устрик РП чи в Трускавець, щоб поніжитись у тамтешніх плавальних басейнах, а тут поповнюватиме казну. Автор не може претендувати на істину в останній інстанції. Треба радитись з громадою і журналістів не перетворювати у провладних дзвонарів, а давати можливість висловлювати альтернативні погляди.
Антон Рогач,член НСЖ України. Самбір-Турка, Ant_@krovatka.su Тел.0963563959.
Р.S. Для більш ширшого розголосу автор має намір подати цей матеріал на розсуд переглядачам самбірського і турківського інтернетсайтів , часописів «Новини Самбора» та «Голос Самбірщини». Отже, чекаємо ваших відгуків.
Немає коментарів:
Дописати коментар