Вже
більше року вулиці українських міст завішані білбордами незрозумілої
для пересічного українця організації «Украинский выбор». Її ключовим
месиджем є фраза «Країною керуєш ти». Обличчям білбордів та сіті-лайтів
цієї організації є одіозний глава адміністрації президента Леоніда
Кучми, лідер фракції сумнозвісної СДПУ(о), якого називали сірим
кардиналом та одним з архітекторів темників та політики придушення
свободи слова Володимир Медведчук. Сьогодні він декларує українцям
вагомість принципів народовладдя.
У Львові назва
організації на деяких вулицях пишеться українською мовою, в той час як в
Києві та інших містах мова білбордів переважно російська. На мовах
інших національних меншин реклами Медведчука і його «Украинского выбора»
не зауважено.
«Політичне воскресіння» екс-Глави Адміністрації Президента Кучми
Після Помаранчевої революції всесильний Медведчук відійшов
від політичного життя і про нього всі практично забули. Кілька разів
його ім’я фігурувало у чергових помаранчевих скандалах між Тимошенко та
Ющенком, однак вже тоді громадськість вважала його «політичним
минулим». Проте, близько року тому, окремі мас-медіа, почали
публікувати з ним інтерв’ю та його коментарі з різних політичних питань,
що виглядало достатньо дивно, адже ніколи у пресі просто так не цитують
будь-якого політика. Тим більше якщо він не діючий депутат, міністр чи
лідер партії. Почала з’являтися інформація про замовний характер статей,
а після появи білбордівстало зрозуміло – Медведчук повертається у
політику.
Однак всюдисущість реклами «Украинского выбора», яка
кількісно почала переважати сумнозвісну рекламу Наталії Королевської,
свідчить, що у всіма забутого Медведчука з’явилися впливові спонсори,
які готові фінансувати його політичний проект «з нуля» навіть при його
особистому негативному рейтингу. Те, що «Украинский выбор» не брав
участі у парламентських виборах 2012 свідчить, що політичні цілі у цього
громадського руху зовсім не короткотермінові. Їх не цікавлять теперішні
вибори – вони орієнтуються на стратегічні перспективу і вже готують для
цього грунт.
З демократично-ліберальних месиджів про необхідність
посилення ролі місцевого самоврядування та федералізації країни
«Украинский выбор» поступово перейшов на російську тематику, і сьогодні
вважається однією з найвпливовіших проросійських політичних сил в
Україні. З красивих гасел прямого народного правління та референдуму
«Країною керуєш ти», політична риторика «Украинского выбора»
переорієнтувалася на пряме просування ключових кремлівських ідей «Митний
союз ‒ разом до успіху і добробуту».
Той факт, що ніхто з поважних українських експертів та
політиків, а серед них навіть «професор» та «доктор економічних наук»
В.Ф. Янукович (автор книги про економічний розвиток нашої держави) не
вважає за потрібне інтегрувати Україну в російський Митний союз,
свідчить про невигідність для країни цього вектору економічного
розвитку. А дублювання громадським рухом В. Медведчука усіх месиджів та
інтересів Кремля, а також значні фінансові витрати на рекламу
«Украинского выбора», свідчить про їхні взаємовигідні партнерські
стосунки або ж патронат.
Очевидно, що в Україні, формується та стрімко зростає
політична сила, яка висловлює позицію Кремля, і звідкись бере гроші на
дорогу політичну рекламу. Вартість рекламної площі середньостатистичного
білборда становить 5000 грн на місяць – а таких білбордів «Украинский
выбор» розмістив величезну кількість по всіх містах України. Цікавим
аспектом глибини кишені Медведчука, є те, що ще ніколи жодна українська
партія не розміщувала свої білборди протягом цілого року поспіль, адже
традиційно політична реклама висіла лише кілька передвиборчих місяців,
при цьому виборча кампанія партії «Україна – Вперед!», за оцінками
експертів в результаті моніторингу зовнішньої та телевізійної реклами,
обійшлася в 150–200 мільйонів доларів. Реклами Медведчука аж ніяк не
менше за рекламу Королевської, от тільки висить вона вже майже рік. Отже
хто, не шкодуючи грошей фінансує безпрецедентну політичну рекламну
Медведчука, який реально має наразі нульовий рейтинг лідера?
Український вибір російського президента
За інформацією «Української правди» президент Російської
Федерації Володимир Путін особисто хрестив доньку Віктора Медведчука від
третього шлюбу, то ж Медведчук є кумом Путіна. Тож в Україні вперше за
всю історію виникла ситуація, коли одним з ключових політиків нашої
держави хоче стати родич російського президента.
Вся політична риторика громадського руху Медведчука сьогодні
зводиться суто до рекламування політичних та економічних ініціатив
Кремля. Так, сланцевий газ, на думку Медведчука – блеф. А найбільшою
його турботою є екологічна безпека українців та чистота води у сільських
криницях. Щодо євроінтеграції активісти «Украинского выбора»
налаштовані критично, а їх політичні погляди з вдячністю та сподіваннями
обернені на схід. Всіх їх об’єднують політичні симпатії до Росії, і
вони готові відстоювати її інтереси навіть на шкоду Україні.
Серед авторів сайту «Украинский выбор» числиться і одіозний
Дмитро Джангіров – скандально відомий своїми абсурдними та неадекватними
нападками на демократичних політиків часів президентства Кучми. Тобто
навколо Медведчука зібралася когорта людей, які вже мають досвід із
серйозним мотиваційним завзяттям виконувати будь-яку «чорну» політичну
роботу.
Однак чи виправдає себе цей дорогий та непотрібний
українському суспільству проросійський проект, створений явно без знання
українських реалій. За двадцять років незалежності в Україні навіть на
Донбасі та на Півдні виросло нове покоління українців, які не мають
жодних симпатій до РФ, радянське минуле їм здається вбогим та нудним в
порівнянні з сучасним гламуром та західною культурою. Їм не потрібна
ніяка інтеграція з Росією, а тим більше Казахстаном, сама назва якого
викликає усмішки у сучасної української шкільної молоді. Абсолютна
більшість східних українців, і зокрема електорату ПР не відчуває потреби
в реалізації прокремлівських ідей Медведчука.
Навіть Янукович та олігархи Партії регіонів розуміють, що в
цій незалежній країні вони поки-що господарі, а в союзі з Росією будуть
безправними холопами Путіна, який вже має досвід розправи з непокірними
олігархами та намісниками провінцій. Однак регіонали не зовсім
усвідомлюють цінність ключових принципів державотворення та його
ідейного вираження – мови, культури, національної ідентичності та
патріотичної ідеології, які виступають гарантом існування кожної
незалежної держави. Адже якщо між Україною та Росією не буде жодної
різниці – одна мова, одна табачниківська історія, одна культура, один
футбольний чемпіонат – для чого дві російські держави і нащо тоді
місцевому населенню Янукович, якщо Путін виглядає значно симпатичніше.
Очевидно, що таким ось «Украинским выбором» РФ нарешті вирішила довести
«українське питання» до логічного завершення.
Газові долари проти України і Януковича
Хоча в історії це не перший випадок бездумного вкидання
російських грошей в безперспективні для Росії проекти та мрії. Колись
царський уряд мріяв про приєднання Галичини до Російської імперії і
виділяв колосальні кошти на будівництво цілих вулиць у Львові (адже це
скоро мали стати російські землі). Завдяки російським грошам побудовано
фактично весь район вулиці Лисенка, в якому дуже комфортно працювали
українські та русофільські культурні громади. Однак за волею історії ці
землі відійшли до ЗУНР, а потім до Польщі. Можливо частинка тих
астрономічних сум, які «Нафтогаз» щомісяця сплачує «Газпрому»
повертається в Україну у вигляді плати за політичну рекламу «Украинского
выбора» на білбордах. Однак, Росії не вперше смітити грошима, гроші все
таки державні, а не народні. Тим більше, що це гроші самих українців,
які переплатили мільярди доларів за надто дорогий російський газ.
Хоча також необхідно підкреслити, що такі російські вливання
швидше всього розраховані не на тактичні успіхи, а мають далекосяжні
стратегічні плани. Росія поволі відновлює свою роль жандарма й
«смотрящего» на пост-радянському просторі. В геополітичному протистоянні
з США росіяни все ж таки на боці Китаю, і країна з 50 млн. населення не
має шансів залишатися нейтральною. Чогось подібного у світовій історії
ще не було.
Стоячи «на розтяжці» між ЄС та РФ нинішня українська влада
втрачає авторитет не лише у світі, а й у власного народу. І найбільше
невдоволення, глибока внутрішня смута наростає власне у контрольованих
Партією регіонах східних та південних областях України. За задумом
«батьків» цього проросійського проекту «Украинский выбор» має стати
альтернативою російськомовному виборцю країни після краху Януковича та
його політичної сили. Кращого виконавця волі Кремля, а ніж пов'язаний
кровно-православними узами Медведчук, сьогоднішні російські самодержці
не знайшли. До речі, це усвідомлює й частина еліт у провладній партії, у
якій розпочались шалені пошуки моделі «життя без Януковича».
Фото: Главком
Немає коментарів:
Дописати коментар