Наливайко часвідчасний журналіст
Facebook чи ВКонтакте?
Прірва між цими віртуальними суспільними мережами приблизно
така ж велика, як між суспільством США й Совєцького Союзу в реалі.
Переслідує мене враження, що та різниця й не скорочується. А виражена
вона дуже чітко і в їхньому контингенті, і в контенті, як наслідок.
Facebook мене часто виручає в роботі. Зв'язує з купою потрібних
людей. Присутні там колеги, політики, митці, просто цікаві люди.
Зрозуміло, що відтак насичена цікавими речима є у й новинна стрічка. Що ж
натомість у ВКонтакте? Складається враження, що самі малолітки, та й
то, здебільшого, російські. В цій мережі незрівнянно менше найціннішого -
ексклюзиву. Того, що люди пишуть від себе, живих думок, на чому і
тримаються будь-які блоги.
Остаточно ВКонтакте мене добило в час останніх виборів. Фейсбук
просто кишів свіжою писаниною, світлинами, відеозаписами, повсюду в
ньому перекидалися цитатами, новинами і купою творчості в якості
коментарів. Заліз я в контакт - "а на Україні лад і спокій" там. Далі
діти перекидуються демотиваторами, анекдотами й еротичними картинками.
Можете мене звинуватити в тому, що в фейсбуці я прискіпливіше
відбираю, з ким дружити, але так не є.
Зареєстрували мене в контакті,
щоб поділитися світлинами. Мабуть, не знали ми тоді про файлообмінники.
2008 завів фейсбук. Від самого початку в кожній із цих мереж я
постановив собі нікому не стукати, але кожного впускати, тож набір
друзів в обох випадках самоутворився. Від себе довгий час я вкладав одні
і ті ж речі, але якщо друзі згенерувалися ще з подібними поглядами,
френд-стрічки все одно різко відмінні.
Якщо глянути глибше - vk.com я бачу новітнім знаряддям такого
важливого для РФ зросійщення сусідських республік. Найзахідніші
українські закутки недорусифікувані мас-медіями, то зроблять це
мультимедійні засоби. Гуцульські діти мають он-лайн і "Елку", і
"Бригаду", бо російського в контакті - валом і навиду, а українське
шукати треба. У фейсбуці настільки перекосу не бачу.
У світі є тільки 10 країн, у яких лідером за кількістю користувачів є
не фейсбук. У Молдові найбільше люблять Однокласники. Як неважко
здогадатися, Вконтакте панує на пострадянських теренах.
Кожен сам вибирає, в чий бік повертати свій фейс, кому бути
однокласником, і з ким в контакті. Ще іншими словами - кому зливати свій
жєиттєпис: FBI чи ФСБ. Але знайте, що наш східний сусід, конкретно
інвестгрупа Mail.Ru Group, яка Контактом володіє частково, а
Однокласниками повністю, вже Україну без Криму світові показує. Думаєте,
помилка? А я припускаю, це щоб, для початку, очі звикли.
Перевага російської мережі, яку, на разі, не заперечиш - то сховище
краденого аудіо- та відеопродукту. Іншого такого звалища, зокрема й
невиданого музла можна й не шукати. "Це все, що тримає". Але варто бути
готовим, що завжди так не буде. В ЮТубі все частіше при спробі
оперативно переглянути якусь західну новинку, споглядаєш лише пояснення,
що в нашій країні не дотримуються авторські права, тому перегляд відео
обмежений. Натрапив на новину, що таким чином втрачає сво. перевагу і
Контакт.
Та й Фейсбук потроху зростається з різними додатками, починаючи зі служби MySpace. Усе частіше бачу в сповіщеннях "Валентина Янчук слухає Go Back to Your Mama через Deezer.
Важливо не забути, що й поза мережами музика є. Колись любив я слухати "Радіо з Криївки" на платформі MJoy.ua. Там передача "великого і зачотного москаля Баріса Ґрєбєнщікова була, не знаю, як зараз.
Гарні є "радіо настрою" на зразок stereomood.com,
Кого втомили пошуки назв, імен і навіть жанрів - зручно бігати мітками:
"дощить", "день святого Валентина", "в туалеті", "недільний ранок",
"Нью-Йорк", "агресія", "революція"... Я навіть одне іспанське таке
радейко з україномовним інтерфейсом знаходив, але більше не можу.
А найважливіше - пам'ятати, що й поза інтернетом є музика. І навіть поза електронними носіями.
http://gazeta.ua/blog/36353/facebook-chi-vkontakte
Немає коментарів:
Дописати коментар