"Беркут" потрібно приземлити? Ні. Посадити в "клітку"

Відомий опозиційний нардеп, генерал-лейтененат міліції Геннадій Москаль подав до Верховної Ради проект закону про обмеження повноважень бійців «Беркута». Якщо парламент затвердить документ, спецпідрозділ міліції з такою грізній назвою не зможе більше нести службу на масових громадянських акціях, у тому числі протестних.

Владі буде дозволено використовувати міліцейський спецназ лише в операціях на об'єктах, що мають особливе значення для народного господарства, а також постраждалих внаслідок стихійного лиха та екологічних катастроф. Ніяких інших заходів по відношенню до «беркутівців» в законопроекті не пропонується. Наскільки виправдана така постановка питання?

«Качки» в погонах проти маленької дівчинки

За наявною інформацією, коли в 1992 році формували спеціальний міліцейський підрозділ «Беркут», українська влада виходила, в першу чергу, з криміногенної обстановки в країні. Україна тоді тільки-но отримала незалежність, глава держави Л.Кравчук мав цілком достатній кредит довіри і міг не боятися силового «повалення». Але перед країною стояла інша загроза – з боку розвинених кримінальних спільнот. Вони тероризували громадян, не давали нормально розвиватися бізнесу, обкрадали державу.

Боротися з бандитами могли тільки добре навчені і озброєні люди в погонах. Можливо, для психологічного впливу на банди, міліцейському спецназу і було дано настільки страхітливу назву.

Як відомо, беркут – птаха хижа – не може жити без крові і м'яса. Ось і міліцейський спецназ в Україні, судячи з усього, не в силах відмовитися від звичок, отриманих в роки первісного нагромадження капіталу. А оскільки оргзлочинність нині одягнулася в «білі комірці», отримані в ході сутичок з бандами навички , «беркутівці» підтримують, застосовуючи їх у місцях позбавлення волі і тренуючись на звичайних громадянах.

Міліцейський спецназ в «зонах» – це групи за великим рахунком «безбашенних» служивих людей. Про те, що їх потрібно прибирати з місць позбавлення волі, нещодавно недвозначно висловилася Уповноважена з прав людини Верховної Ради України В.Лутковська. У зверненні на ім'я голови Мін'юсту в січні ц.р. омбудсмен зажадала: «З метою забезпечення конституційних прав людини на життя, особисту недоторканність та гідне поводження під час перебування осіб у пенітенціарних установах вжити заходів, спрямованих на припинення функціонування підрозділів спецпризначення в структурі Державної пенітенціарної служби України».

Дуже гідний крок захисниці прав людини! От тільки ні Лутковської, ні попередньому омбудсмену не вистачило розуміння того, що «Беркут» перетворився на угруповання, небезпечне для життя і здоров'я людей не тільки у «зонах» і в'язницях.

Неадекватність багатьох «беркутівців» добре показав, наприклад, дикий випадок, що стався в травні 2007 року на столичному стадіоні «Динамо». В ході утихомирення невеликої групи фанатів під час фінального матчу Кубка України з футболу озброєні спецзасобами спецназівці звірячому побили глядачів двох секторів стадіону, переважна більшість яких не мали до безладів абсолютно ніякого відношення.

Накачані бійці не щадили навіть дітей. Весь світ, пам'ятається, обійшли фото і відео, на яких грізні чоловіки в спецназівських латах били тендітну дівчинку. Навіщо? З якою метою? Адже вона, зіщулившись від страху в грудочку, не представляла жодної небезпеки для громадського порядку, який нібито забезпечували співробітники міліції.

Згодом тодішній президент «Динамо» Ігор Суркіс скерував до Федерації футболу України та профільного комітету Верховної Ради спеціальне звернення. У документі підкреслювалося, що жодних об'єктивних причин для «масового нападу на людей сотень спеціально підготовлених бійців з кийками не було».
Думаю, пан Суркіс сказав тоді не всі. Певні причини для подібного нападу були.
У той час я працював в одній київській газеті. На наступний день після побоїща на стадіоні до нас у редакцію приходили очевидці і просили написати про подію. Вони в голос стверджували, що «беркутівці» з самого початку матчу стояли напоготові і при першому ж зручному – для них – випадку накинулися на людей, на зразок тих собак, що колись відчули кров.

Саме ось так. Після цієї бойні громадяни порівнювали співробітників «Беркута» з псами, що вийшли з-під контролю, яких передчуття крові того, на кого вони нападають, розлючує ще більше і робить абсолютно некерованими. Саме такий їх морально-психологічний стан і став причиною драми, що мало не обернулася трагедією.

Найвище благословення на мордобій

Керівництво ФК «Динамо» тоді зазначало, що такими діями «Беркуту» був нанесений жорстокий удар по репутації всіх учасників та організаторів фінального матчу на Кубок України, не кажучи вже про безліч фізичних і моральних травм серед глядачів футбольного свята.

І тут недоговорюють спортивні чиновники. Адже не тільки людям, котрі побували на тому матчі, «беркутівці» завдали серйозну моральну травму. До редакції до нас, пам'ятається, приходили не тільки очевидці. Цілком звичайні люди, подивившись телерепортажі зі стадіону (хвала ТБ!), з величезним гнівом вимагали, щоб ми викрили тих, хто влаштував цю розправу. З більшою ненавистю і презирством до влади з боку українських громадян особисто мені поки не доводилося стикатися.

Особливо людей обурювало те, що «Беркут» звірячому бив людей на очах Президента. Тодішній глава держави В.Ющенко був помічений в VIP-ложі і, звичайно, навряд чи міг не бачити того, що відбувається. Пізніше він також мав можливість ознайомитися з повідомленнями на цю тему вітчизняної і світової преси.

По гарячих слідах здавалося, що саме той факт, що все це бачив «сам» Президент, з неминучістю поставить питання про подальшу долю спецпідрозділу міліції, до діяльності якого, кажуть, і до цього було чимало запитань.

В.Ющенко виявився не тільки слабким Президентом, але і погано вихованою людиною, яка не відреагувала на те, як звірі в погонах лупцюють безневинних людей і дітей. Парламент теж нічого не зробив. А тодішньому керівнику МВС Василю Цушку і зовсім не вигідно було роздмухувати скандал. Загалом, історію, що шокувала світ, досить безапеляційно спустили «на гальмах».

Як відомо, Ющенко отримав хорошу відповідь від народу на виборах, і не тільки на цю його байдужість до людей. У спадок країні він залишив, крім усього іншого, і «Беркут», що на очах перероджується. Спецпідрозділ, ймовірно, розцінив мовчання верхів як благословення на мордобій у відношенні до громадян. За моїми спостереженнями, саме з того травневого випадку 2007 року в діяльності міліцейського спецназу все частіше й виразніше стали проявлятися ознаки нелогічності, невитриманості, зловживання силою, а нерідко і відвертої нелюдяності.

Правда, коли главою МВС був Ю.Луценко (грудень 2007-січень 2010), нарікань з боку громадян до «Беркуту» було поменше. У той період у відомстві існувало Управління моніторингу прав людини в діяльності МВС України, яке налагоджувало контакти з регіональними правозахисними організаціями. Проблем з правами людини в країні тоді теж вистачало, але хоча б такого валу насильства з боку міліцейського спецназу, як зараз, не спостерігалося.

З приходом до влади Партії регіонів правозахисне управління в МВС відразу ж розформували. Звичайно, не тільки його відсутність позначилася на поведінці «Беркуту». Якось поступово «регіональна» влада стала чинити перешкоди для проведення мітингів та акцій протесту, чого в Україні не спостерігалося з часів Л.Кучми; труднощі з'явилися і у журналістів, що висвітлюють громадські заходи. Для придушення протестних виступів українців стали все частіше і частіше кидати спецназ. І хлопці, схоже, увійшли у смак.

Я не літописець міліцейських «хижаків», тому обмежуся їх останніми «подвигами». Минулої осені, наприклад, в Каневі «беркутівці» били громадян, що зібралися для захисту результатів голосування у виборчому окрузі № 197. Кілька людей після «роботи» спецназівців зверталися в лікарню з травмами.
За інформацією Москаля, «Беркут» також використовували для захоплення окружних виборчих комісій в деяких округах Миколаївської області і в Києві, через що були спотворені результати парламентських виборів.

У цьому році «беркутівці», замість того щоб запобігти зіткненню між «загарбниками» і захисниками Гостинного двору в столиці, взяли під захист одну із сторін і били іншу. У числі травмованих опинилися навіть недоторканні народні депутати. Постраждалих з числа звичайних громадян ніхто навіть не рахував. Відомо, що одну дівчину госпіталізували з травмою спини.
Неспівмірність загрозі дій «беркутівців» була настільки очевидною, що глава МВС В.Захарченко був змушений видати наказ про відсторонення від виконання службових обов'язків на час службового розслідування командира спецпідрозділу «Беркут» Володимира Александрова, який керував діями міліції під час конфлікту біля Гостинного двору. І що ж? Як повідомив днями нардеп А.Брегінець, відсторонений продовжує «ходити на роботу і, ймовірно, отримувати зарплату».

Чи можна в такому разі сподіватися на об'єктивність службового розслідування? Сміх в залі, як написав би драматург.

Бомба уповільненої дії

Коментуючи останній інцидент, цивільний активіст А.Пастушенко-Сивий пише: «Українська міліція зняла маску посередника між нами та забудовником «Гостинного двору» і показала своє справжнє обличчя. В принципі, все нормально, так і мало бути. Наші правоохоронні органи нічим не відрізняються від того ж НКВД, яке в тридцятих роках виконувало вказівки партійних органів, витрушувало останні зернини із запічків по хатах українських селян, провадило дикі репресії проти інакомислячих (і проти мислячих взагалі), організовувало ГУЛАГи і таке інше».

Подібних коментарів у Мережі чимало. Коли-небудь це вирветься з віртуального простору в реальне життя. Симптоми громадського обурення в наявності.

«Проти людей, мирних протестувальників, міліція застосувала грубу силу. Вона повністю встала на сторону приватної структури, яка здійснює рейдерське захоплення Гостинного двору. Фактично, це вже не міліція, а охоронна приватна служба», – говорив по слідах інциденту нардеп від ВО «Свобода «Андрій Іллєнко.

«Свободівець» зазначив, що такі дії можуть мати тяжкі наслідки для держави, і з цим нелегко сперечатися.

«Конкретно спецпідрозділ «Беркут» – це люди, яких спеціально готують, накручують для побиття мирних громадян. У них очі налиті кров'ю. Вони здатні на серйозне кровопролиття в перспективі. В юридичній площині «Свобода» буде діяти. Але ми чудово розуміємо, що їх потрібно ставити на місце у всіх сенсах цього слова. Ми не будемо терпіти», – підкреслив Іллєнко.

Чи потрібен країні подібний подразник? Не думаю. У Росії, наприклад, «беспредельнічество» з боку поліції в свій час призвело до появи «партизан», які полювали на людей в погонах. Ніхто їх не виправдовує, але ж ясно ж, що довели людей.

Російським правителям, звичайно, вдається стримувати протестні настрої громадян, але, як показали відомі події на Болотній площі, тільки ціною надмірного застосування сили і зловживання «правосуддям».
В Україні схильність громадян до збору на майданах – значно вища, ніж у росіян. Вже зараз походи тих же «свободівців» в Києві збирають десятки тисяч громадян. Нелюбов до свавільників у погонах може виштовхнути на вулицю сотні тисяч українців. І що тоді? Влада віддасть наказ стріляти?

Занадто агресивних – за борт

Що ж робити з «хижаком», звиклим, схоже, до «крові»? Перевиховувати, закликати до совісті і законності? По-моєму, це марно. Пробувати можна, але ризик того, що бійці «Беркута» (а ще є «Грифон» і «Барс») під час потенційно можливих народних хвилювань встануть зовсім не на бік народу, залишається надзвичайно великим.

З цієї точки зору, пропозиція нардепа Москаля переорієнтувати «Беркут» для роботи на об'єктах, що мають особливе значення для народного господарства, – це половинчасте вирішення проблеми. Формально влада може тримати спецназівців на даних об’єктах, але ніщо не перешкодить їй – в разі небезпеки для себе – перекинути підгодовані загони туди, де назріває новий «революційний» Майдан.

Особисто я вірю, що В.Янукович не віддасть наказ стріляти: все-таки він не дурна людина. Але я можу помилятися. Ціна питання дуже велика. До вирішення подібного роду проблем потрібно підходити з максимальною обережністю.

Не думаю, що потрібно зовсім розпускати всі загони «Беркут», як це свого часу зробили з одіозною ДАІ в Грузії. Але київський загін «хижаків», який виявив подібну вибірковість, необхідно – за великим рахунком – повністю розформувати. Виведених за штат бійців пропустити через експертні та атестаційні комісії. Вирішальним має бути думка незалежних психологів. Від занадто заражених агресією бійців влада могла б звільнитися з великою іміджевою користю для себе.

Іншим варіантом може бути відсилання ста відсотків київського загону «Беркут» для участі у складі миротворчих сил за кордоном. Правда, він і там може проявити свою неприборкану агресію, але зазвичай національні «блакитні каски» працюють у контакті з колегами з інших країн. Будуть «зариватися» – знайдеться кому поставити на місце.

Багато бійців спецпідрозділів «Беркут», як видається, потребують психологічної реабілітації. Який відсоток їх – для визначення цього потрібно створити незалежні експертні групи. Можливо, з багатьма доведеться розлучитися. Нічого страшного. Бажаючих працювати в елітному спецпідрозділі сьогодні знайдеться чимало. При хорошому навчанні молодь може спочатку засвоїти, що закон – понад усе, а виконання явно злочинного наказу карається нарівні з його віддачею.

Є необхідність і в розробці більш дієвого механізму контролю суспільства за збройними загонами такого типу. Старі підходи тут вже явно не діють.

І про назву. Може бути, все-таки «Беркут» доцільно не приземлити, як пишуть деякі ЗМІ, а повністю «загнати в клітку», чи то пак прибрати ці провокаційні клички? При розгляді законопроекту Г.Москаля «Беркут» перейменувати, наприклад, в «Правопорядок», а в подальшому «Грифон» – в «Правозахист»... Бійцям спецпідрозділів з подібними назвами буде легше відвикати від «хижацьких» звичок, а громадянам – легше знаходити з ними контакт.
Чи таки розігнати і набрати нових?

Фото: donbass.ua

Олександр Косвінцев