Згідно останніх нововведень нашої влади, вмирати у
найближчі пару років невигідно. Краще спробувати протягнути ще пару літ,
можливо до влади прийдуть більш думаючі, котрі скасують ці маразматичні закони.
Отже, хто не бажає, щоб у його череві порпалися та не хоче за цей «ненав’язливий»
сервіс платити, мусить слідкувати за своїм здоров’ям та не спішитися на той
світ.
«sambir.biz»
На цвинтар – лише через розтин?
Омар УЗАРАШВІЛІ
газета «Високий Замок»
А родичі кожного небіжчика автоматично стають...
підозрюваними у злочині
Мій друг
помирав у муках. Протягом ночі до нього чотири рази викликали “швидку”. Та чим
могли допомогти лікарі, якщо людина помирала від останньої стадії раку? О
сьомій ранку друг перестав дихати. Лікарі “швидкої”, яких викликали, щоб
зафіксувати смерть, наказали матері померлого нічого не чіпати та
зателефонували за номером 102 до міліції. Через півгодини після цього (лікарі
весь цей час мобілкою повідомляли на станцію, що не можуть їхати на черговий
виклик) до квартири з небіжчиком прийшов слідчий з райвідділу міліції. Він
оглянув кімнату та почав складати протокол. Тим часом до будинку вже під’їхав
автомобіль з моргу. Бо лікарі заздалегідь, ще до рішення слідчого, заявили
рідним, що буде проведений обов’язковий розтин тіла...
Майже чотири місяці в Україні діє спільний наказ Генеральної прокуратури, МВС
та Міністерства охорони здоров’я “Порядок взаємодії між органами внутрішніх
справ, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України при
встановленні факту смерті людини”. Цим наказом не лише принижують гідність
людей, які втратили близьких, а й дозволяють певним службовцям заробляти на
трупах. Отже, відтепер кожну смерть поза лікувальними закладами мають фіксувати
на місці події лікарі лише спільно з працівниками правоохоронних органів.
Навіть якщо померла 100-річна важко хвора людина, яку за кілька днів до смерті
виписали з лікарні, щоб у кращий світ вона відійшла у колі близьких.
“Цілком нормальний наказ, який жодним чином не стосується пересічних громадян. Він лише регламентує обов’язки правоохоронців, лікарів, експертів, – зауважив адвокат Владислав Осадчий, якого “ВЗ” попросив вивчити наказ з юридичної точки зору. – У цьому наказі не вказано, що рідні померлого не можуть одразу після його смерті провести певні релігійні обряди. Та й про обов’язковий геть для всіх розтин тіла там не йдеться”.
Справді, не йдеться. У наказі лише зазначено, що всі випадки смертей поза медичними установами мають фіксувати медичні працівники на місці події. Тобто якщо померла людина, ви маєте обов’язково викликати “швидку”, щоб її смерть зафіксувати. Фіксуючи смерть та причини смерті мого товариша, лікарі “швидкої”, ознайомившись з карткою хворого, у відповідному документі зазначили, що у віці 54-х років чоловік помер від раку четвертої стадії. У наказі вказано, що “працівники закладів охорони здоров’я у випадках патологоанатомічного розтину або видачі лікарського свідоцтва про смерть без розтину трупа скеровують до правоохоронного органу копію лікарського свідоцтва про смерть...”. Тобто, теоретично, встановлюючи причину смерті мого товариша, можна було обійтися без розтину. Та тіло померлого відвезли у морг для судово-медичної експертизи, посилаючись на вимоги вищезгаданого наказу.
Слідчий, виходячи з квартири, залишив матері померлого папірець, з яким, зауважив правоохоронець, вона має забирати тіло з моргу в день похорону. У цьому папірці вказувалося: “Видати тіло рідним без дозволу слідчого”. Добре, що того ж дня брат померлого повіз у морг його одяг. Тамтешні працівники показали йому такий самий папірець, отриманий від того ж слідчого. Та в цьому було зазначено: “Видати тіло рідним лише з дозволу слідчого...”. Довелося братові небіжчика їхати у райвідділ міліції та “вирішувати питання” щодо видачі трупа для поховання. У райвідділі чергова смерть у місті, бачив на власні очі брат небіжчика, була, як цього вимагає спільний наказ, зафіксована у... “журналі реєстрації заяв та повідомлень про злочини, що вчинені або готуються”. Отож рідних людини, що померла, автоматично занесли у список підозрюваних у злочині!
За проведення розтину тіла майже в усіх областях України працівники судмедекспертиз офіційно встановили оплату цієї специфічної “послуги“ – 1500 гривень. Цього тижня, щоправда, Міністерство юстиції через свою прес-службу заявило, що вимоги такої оплати незаконні. Та гроші з родичів за розтин продовжують брати. Неофіційно людям доводиться платити ще й за кожен день перебування трупа у морзі. Платять родичі померлих й за те, щоб розтин проводили лише “на папері”, бо ніхто не хоче спотворювати тіло загиблого.
Рідним мого товариша ще пощастило. До них у страшний день прийшов “добрий” слідчий. Ось одній із читачок “ВЗ” пощастило менше. У цієї жінки від раку помер батько. Страшна хвороба перед тим, як убити людину, висушила його тіло. Слідчий, якого викликали лікарі, подивився на небіжчика та запитав вбиту горем жінку: “А чого це він такий худий? Може, ви його спеціально голодом морили?”.
У спільному наказі Генпрокуратури, МВС та Міністерства охорони здоров’я є положення, ознайомлення з якими схиляє до думки, що цей документ готували якісь садисти. У наказі, скажімо, вказується: “У всіх випадках повідомлення органів внутрішніх справ про смерть людини до приїзду працівника міліції або прокуратури на місце події медичним працівникам забороняється порушувати обстановку за місцем знаходження трупа, переміщати його, ініціювати такі дії присутнім на місці події особам, у тому числі родичам померлих”. Уявіть, що хворій людині стало погано у ванній. Лікарям “швидкої”, яких ви викликали, залишилося лише констатувати смерть. Та медики не лише не допоможуть родичам витягти тіло з ванни та покласти його на ліжко, а й заборонять це робити!
Ще гірше почуваються рідні померлих у селах. Уявіть, що якийсь дідусь чи бабця відійшли у кращий світ о другій годині ночі. Маєте викликати лікарів. Десь години через три вони, дасть Бог, приїдуть і зателефонують дільничному інспектору міліції, який один на три села. Поки той одягнеться, заведе свій мотоцикл... Весь цей час ви не матимете змоги навіть заплющити небіжчику очі.
Як знущання з мертвих та живих звучить зазначена у наказі теза: “Правовою основою “Порядку взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини” є Конституція України”...
Коментар для «ВЗ»
Сергій Грушко, юрист
Відомчі та міжвідомчі накази та інші нормативні документи, що стосуються діяльності службовців певних структур, не друкуються у ЗМІ, бо вони — для внутрішнього користування. Чим і користуються на місцях чимало чиновників. Зазвичай нові накази та акти трактують на свою користь, знаючи, що пересічні громадяни цих наказів з олівцем у руках не читали або взагалі про них не чули. В таких випадках можливі різні зловживання. Якщо у громадянина під час оформлення смерті людини виникають якісь сумніви у законності певних вимог лікарів та правоохоронців, раджу звернутися по консультацію до адвоката або в прокуратуру.
“Цілком нормальний наказ, який жодним чином не стосується пересічних громадян. Він лише регламентує обов’язки правоохоронців, лікарів, експертів, – зауважив адвокат Владислав Осадчий, якого “ВЗ” попросив вивчити наказ з юридичної точки зору. – У цьому наказі не вказано, що рідні померлого не можуть одразу після його смерті провести певні релігійні обряди. Та й про обов’язковий геть для всіх розтин тіла там не йдеться”.
Справді, не йдеться. У наказі лише зазначено, що всі випадки смертей поза медичними установами мають фіксувати медичні працівники на місці події. Тобто якщо померла людина, ви маєте обов’язково викликати “швидку”, щоб її смерть зафіксувати. Фіксуючи смерть та причини смерті мого товариша, лікарі “швидкої”, ознайомившись з карткою хворого, у відповідному документі зазначили, що у віці 54-х років чоловік помер від раку четвертої стадії. У наказі вказано, що “працівники закладів охорони здоров’я у випадках патологоанатомічного розтину або видачі лікарського свідоцтва про смерть без розтину трупа скеровують до правоохоронного органу копію лікарського свідоцтва про смерть...”. Тобто, теоретично, встановлюючи причину смерті мого товариша, можна було обійтися без розтину. Та тіло померлого відвезли у морг для судово-медичної експертизи, посилаючись на вимоги вищезгаданого наказу.
Слідчий, виходячи з квартири, залишив матері померлого папірець, з яким, зауважив правоохоронець, вона має забирати тіло з моргу в день похорону. У цьому папірці вказувалося: “Видати тіло рідним без дозволу слідчого”. Добре, що того ж дня брат померлого повіз у морг його одяг. Тамтешні працівники показали йому такий самий папірець, отриманий від того ж слідчого. Та в цьому було зазначено: “Видати тіло рідним лише з дозволу слідчого...”. Довелося братові небіжчика їхати у райвідділ міліції та “вирішувати питання” щодо видачі трупа для поховання. У райвідділі чергова смерть у місті, бачив на власні очі брат небіжчика, була, як цього вимагає спільний наказ, зафіксована у... “журналі реєстрації заяв та повідомлень про злочини, що вчинені або готуються”. Отож рідних людини, що померла, автоматично занесли у список підозрюваних у злочині!
За проведення розтину тіла майже в усіх областях України працівники судмедекспертиз офіційно встановили оплату цієї специфічної “послуги“ – 1500 гривень. Цього тижня, щоправда, Міністерство юстиції через свою прес-службу заявило, що вимоги такої оплати незаконні. Та гроші з родичів за розтин продовжують брати. Неофіційно людям доводиться платити ще й за кожен день перебування трупа у морзі. Платять родичі померлих й за те, щоб розтин проводили лише “на папері”, бо ніхто не хоче спотворювати тіло загиблого.
Рідним мого товариша ще пощастило. До них у страшний день прийшов “добрий” слідчий. Ось одній із читачок “ВЗ” пощастило менше. У цієї жінки від раку помер батько. Страшна хвороба перед тим, як убити людину, висушила його тіло. Слідчий, якого викликали лікарі, подивився на небіжчика та запитав вбиту горем жінку: “А чого це він такий худий? Може, ви його спеціально голодом морили?”.
У спільному наказі Генпрокуратури, МВС та Міністерства охорони здоров’я є положення, ознайомлення з якими схиляє до думки, що цей документ готували якісь садисти. У наказі, скажімо, вказується: “У всіх випадках повідомлення органів внутрішніх справ про смерть людини до приїзду працівника міліції або прокуратури на місце події медичним працівникам забороняється порушувати обстановку за місцем знаходження трупа, переміщати його, ініціювати такі дії присутнім на місці події особам, у тому числі родичам померлих”. Уявіть, що хворій людині стало погано у ванній. Лікарям “швидкої”, яких ви викликали, залишилося лише констатувати смерть. Та медики не лише не допоможуть родичам витягти тіло з ванни та покласти його на ліжко, а й заборонять це робити!
Ще гірше почуваються рідні померлих у селах. Уявіть, що якийсь дідусь чи бабця відійшли у кращий світ о другій годині ночі. Маєте викликати лікарів. Десь години через три вони, дасть Бог, приїдуть і зателефонують дільничному інспектору міліції, який один на три села. Поки той одягнеться, заведе свій мотоцикл... Весь цей час ви не матимете змоги навіть заплющити небіжчику очі.
Як знущання з мертвих та живих звучить зазначена у наказі теза: “Правовою основою “Порядку взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини” є Конституція України”...
Коментар для «ВЗ»
Сергій Грушко, юрист
Відомчі та міжвідомчі накази та інші нормативні документи, що стосуються діяльності службовців певних структур, не друкуються у ЗМІ, бо вони — для внутрішнього користування. Чим і користуються на місцях чимало чиновників. Зазвичай нові накази та акти трактують на свою користь, знаючи, що пересічні громадяни цих наказів з олівцем у руках не читали або взагалі про них не чули. В таких випадках можливі різні зловживання. Якщо у громадянина під час оформлення смерті людини виникають якісь сумніви у законності певних вимог лікарів та правоохоронців, раджу звернутися по консультацію до адвоката або в прокуратуру.
Немає коментарів:
Дописати коментар