Борис Тарасюк
Борис Тарасюк, Надзвичайний і Повноважний Посол,
міністр закордонних справ України (1998-2000 роки, 2005-2007 роки),
голова комітету ВР з питань європейської інтеграції, лідер НРУ
Останніми днями ситуація
навколо жорстокого і нелюдського поводження з Юлією Тимошенко, нових
звинувачень і переслідувань її адвокатів та членів опозиції,
рукоприкладства щодо жінок-депутатів у Харківській лікарні Укрзалізниці
тощо набула нових цинічних рис, здатних поставити під загрозу її життя.
Проте, при всій своїй серйозності, ця проблема не є лише поодиноким
злочином нинішньої влади.
Наразі, провідні демократичні інституції світу тримають у полі
пильної уваги ситуацію в Україні. Для цього є декілька суттєвих причин:
- по-перше, ескалація порушень прав людини, політичних переслідувань
та нехтування демократичними принципами, котра не спала після
парламентських виборів і має рано чи пізно вилитись у масові протестні
акції;
- по-друге, постійна деградація ситуації з корупцією, умовами ведення
бізнесу та економічною свободою, що є особливо значущим для інвесторів.
Очевидно, що парламентські вибори, які пройшли з численними
порушеннями з боку нинішньої влади, лише загострили існуючі проблеми:
перманентна політична криза поглибилась, соціально-економічна ситуація
постійно погіршується.
Наведу декілька прикладів: ознайомившись з негативною динамікою ВВП
за останні три квартали 2012 року та негативними прогнозами на четвертий
квартал, можна прогнозувати, що незабаром Україна офіційно увійде у
рецесію. Загальний результат року, який прогнозують економісти, - від 0%
до 0,5% зростання ВВП. При тому, що у бюджеті-2012 зростання ВВП
закладалося на рівні 3,9%.
Кризова ситуація загострюється також і у декларованій "гордості"
владної команди – промисловій сфері, де виробництво порівняно з
аналогічним періодом минулого року зменшилось на 4 %. До того ж падіння в
сільському господарстві перевищило 5%, товарообігу — майже 7%,
скорочення в будівництві склало 12%. Зріс валовий внутрішній борг і
рівень безробіття.
Непривабливу картину довершує подальша втрата Україною позицій у
світових рейтингах. Із останніх оприлюднених – це останнє місце серед
43-х європейських країн і 161 місце у світі (із 177) у рейтингу
економічних свобод, складеному Heritage Foundation та The Wall Street
Journal, а також найнижчий показник індексу інвестиційної привабливості
(2,12 балів з 5 можливих) за всю історію досліджень, починаючи з 2008
року, які проводить Європейська Бізнес Асоціація.
До мене періодично звертаються представники провідних західних
аналітичних структур, котрі відповідають за інвестиційне прогнозування, і
їхні висновки невтішні – іноземний бізнес стрімко зменшує свою
присутність в Україні і цей процес буде поширюватись. Янукович впевнено
веде Україну до межі не тільки політичної, але й економічної міжнародної
ізоляції.
Про це свідчать результати його перебування на економічному форумі у Давосі: вже другий рік поспіль протокол президента з ніг збивається, щоб влаштувати Януковичу хоча б якусь зустріч.
Якщо минулого року їм вдалося організувати зустріч з президентом Польщі
– виключно через спільне проведення Євро 2012, то цього разу обідати з
Януковичем ніхто не захотів.
Склавши політичні та соціально-економічні показники поточної ситуації
в Україні до купи, неважко зробити висновок, що третій рік правління
Януковича і Ко позначається грандіозною розрухою, котра загрожує
зруйнувати державу.
Відтік західних інвестицій на тлі постійного тиску з боку Росії,
неоголошена міжнародна ізоляція та перманентна внутрішня криза заганяють
країну в глухий кут. Влада намагається замилити очі суспільству шляхом
схвалення абсолютно нереального бюджету, радісної політичної пропаганди
на кшталт "Руїну подолано", проте незабаром цей антураж лопне, неначе
мильна бульбашка і перед нами постане держава-банкрут, і виникне
питання, а що робити з цим далі?
Ті, що зараз при владі, вважають, що вони вже забезпечили своє
майбутнє мільярдними і багатомільйонними рахунками в офшорних банках,
які вони наповнили за рахунок державних коштів і тіньових схем. Вони
використовують Україну, як постійне джерело збагачення, проте коли воно
виснажиться горе-керманичі та їхні сім’ї залюбки змінять місце
проживання.
Наразі основне завдання, котре стоїть як перед опозиційними
політиками, так і перед громадянами загалом – це відкрити очі і
зрозуміти, що ми котимось у прірву, що не варто очікувати коли "закордон
нам допоможе" – ні зі сходу, ні з заходу наші внутрішні проблеми ніхто
не вирішить ! Здатні їх вирішити лише ми з Вами разом!
http://www.pravda.com.ua/columns/2013/01/25/6982242/
Немає коментарів:
Дописати коментар