Вибори 2012: хто винен і що робити

 

Традиційне для нашої частини світу філософське питання – хто винен і що робити, сьогодні актуальне як ніколи. Вибори майже відбулись, проте екзистенційні питання не знаходять правильних відповідей, бо ж не знаходять ніяких.

Хто винен

На цих виборах в чергове зіткнулись два світогляди – совковий та патріотично-націоналістичний. Совковий – це сьогоднішня реальність – брехня та попса (обов’язково російська). Це щорічне зі сходу на захід звільнення від фашистів – просто якийсь день Бабака протяжністю у рік. Це розкіш одиниць і убогість мас. Це право сили, а не право закону.

Націоналістичний – це поки-що утопія, трохи ірраціональна та наразі недосяжна мрія про свою правду в своїй хаті. Це озлобленість на всіх у світі ворогів країни, це відчуття історичної упослідженості і зради. Це ідеалістична й безкомпромісна віра у перемогу добра й справедливості.

Два світогляди, які ризикують перерости

у дивний утопічний симбіоз. Але таке наше життя і іншого у нас немає. І кожен, навіть знаючи про неминучий кінець світу, мусів визначатись між «злом» і «баблом».

Вовки ситі…

Високі результати Партії регіонів – це заслуга, перш за все, парламентської опозиції – бо ж хто голосував за змішану виборчу систему? Інакше у них не було шансів, навіть із фальсифікатом. Проте, зараз і вовки ситі і… Ні, вівці зовсім не цілі. Овець чи кошенят хочеться розводити ще і ще. Особливо, коли ти такий зубатий і сірий. Сірий всередині. ВО «Батьківщина» програла ще тоді, коли голосувала за закон про вибори. Вони може й декларують утопічний націоналізм, а в середині такі ж сірі. Вони хочуть бути вовками, хоч насправді вони вівці. Чи кошенята? Заплутались у цьому й самі виборці.

Феноменальні олені, олені…

У чому феномен «Свободи» – дивуються одні? Як у центрі Європи у ХХІ столітті таке торжество українського патріотизму – не вірять своїм очам у Тель-Авіві та Вашингтоні? Відповідаю, шановні, – феномен «Свободи» у наглості Партії регіонів та самосвідомості «маленьких» українців. Експерти здивовані результатами? Не дивуйтеся, повірте – це тільки початок і чим довше триватиме «стабільність» і «покращення», тим вищими будуть показники «Свободи» на виборах.

Хтось називає їх проектом влади, але з огляду на істерику віце-прем’єра Бориса Колеснікова, у це мало віриться. Хтось логічно висновує, що пан Тягнибок хороша кандидатура для Януковича на наступних президентських виборах. Цілком може бути. Врешті, поживемо-побачимо. Але враховуючи шокуючий успіх націоналістів на сході й центрі держави біло-голубі політтехнологи радше віддадуть перевагу небагатослівному боксеру.

На одному із ток-шоу ведучий, експерти та політичні опоненти спробували виставити представника від ВО «Свобода» неотесаним дрімучим дурнем. Так би мовити «олені, олені, не бриті й не голені». Того разу не вийшло. Проте, «Свободі» треба дуже постаратись, щоб імідж малоосвічених радикалів, які тільки й уміють, що стінка на стінку, не приклеївся до них у парламенті. Велика частина «незалежних» експертів та журналістів, уже не кажучи про політичних опонентів, докладатимуть до цього чимало зусиль.

Жив був пес…

Третя сила УДАРу – блискучий результат, навіть незважаючи на сумнівний електорат студентської молоді, який висловлював підтримку, а потім проігнорував свій громадянський обов’язок прийти на вибори. Ой не той тепер Миргород, ріка Хорол не та. Пам’ятаєте студентські виступи за останні два роки? Так, а крім києво-могилянців? Ні. У масі своїй сучасні студенти спроможні лишень за 50 грн. тримати плакати на підтримку стабільності і покращення. Хотілося б звісно помилитись.

Натомість, лідер УДАРу спромігся у короткий проміжок сформувати чи, правильніше сказати, підібрати та ще кого – справжні перли зі старих скринь дідусів екс-президентів: пан есбіст Наливайченко, києвокримчанин Куніцин, професор Пинзеник, екс-мер Одеси та фанат цариці Катерини Гурвіц. Еге ж – старі коні борозни не псують. Проте, чи зможуть вони налагодити співпрацю із партнерами по коаліції, як це вдалось зробити із виборцями? Адже уже зараз відчуваються електричні розряди між командами переможців.

Так, Віталій Кличко – породистий боксер і його зграя видається не менш породистою. Проте, чи поведе він її на лисицю? Чи сунеться він у вовче лігво? Та й з ким? Йому вдалось провести у парламент лише 6 мажоритарників, що вдвічі менше від показника «Свободи». Народ любить бути свобідним, а не коли його вдаряють «із под тєшка».

З вовками жити - по-вовчому вити

Залишились комуністи. Їхній запаморочливий успіх у їхній тотальній брехні та однаковості. Брехня – це елемент їхньої віри, а однаковість – це прагнення жити добре, як їхні старші товариші – вовки. Усі однакові. Ви думаєте сучасні комуністи живуть мрією про світову революцію? Навряд, мрії їхні приземлені – «такий -двох , -трьох, такий етажний домік», лескус там якийсь і комфорт – багато комфорту. Їхня роль у зграї – шакали. Вони мусять бути уважними з вовками, щоб не покусали. Ця роль відшліфована роками. Вони знають, коли вискалити зуби, а коли підтиснути хвоста. Одне слово, з вовками жити - по-вовчи вити.

Є ноти, шановні єноти

Багато місця в інформаційному просторі займають публічні люди. Так звана телеінтелігенція – усі ці «гаварящі» від імені народної думки та від імені майбутнього голови. Так, я про політолохів та кишенькових соціологів. Висловлюючи власні емоційні думки, змішуючи їх із результатами дослідження, вони часто-густо вводять в оману багатьох глядачів та слухачів і мене беруть сумніви, що це відбувається випадково. Їм дуже хочеться виглядати професіоналами, їм хочеться, щоб ми бачили їх незалежними. Ну й мабуть, хочеться жити добре. Кому ж цього не хочеться?

Тому, перефразую один віршик із відомої абетки – за ноти банкноти, шановні єноти!

Вовків боятись - у ліс не ходити

А що ж виборець? Виборець виявився не такий дрімучий, як про нього думає влада, яка годується цим же народом. Є, звісно, виборець в загоні – там важче. Одні прикормлені, інші на дієті. Словом, багато не помукаєш і не побрикаєш.

Є щоправда кілька хороших новин, мої любі. Ні О.Мороз, ні Т.Чорновіл не пройшли по мажоритарних округах і це симптоматично. Обоє, щоправда кожен по своєму, розвернули власні політичні та світоглядні погляди на протилежні і виборець дав їм достойну оцінку. Це не може не тішити. Не усе так зле у нашому домі.

Технічні проекти типу «Форца Україна» і геть політично збанкрутіла «Наша Украйна», (якщо я не помиляюсь, права на символіку якої належать сину одного екс-президента) також виявились поза політичним дискурсом. Поза дискурсом опинились і група «немає за кого» у народі більш відома як «противсіхи». А й справді, скоріше не позначка у бюлетені «проти всіх», а наявність у ньому усього політичного спектру включно із третьою силою, просто вибили у таких карти із рук.

Тобто виборець у нас хороший – недовірливий (з дулею у кишені), дикий та наївний. Хоча, як виявилось, дуля перемогла наївність та гречку. А результати виборів – вони ж не про виборця погано свідчать. Якщо хтось і винен, то перефразовуючи класика, скажемо – коні ж не винні! Винні риби, які гниють з голови.

Богуслав Хмельницький

 Вголос