http://vgolos.com.ua/events/673.html
Перефразовуючи
класика марксизму-ленінізму, сучасну поствиборчу ситуацію в Україні
можна окреслити як таку, коли верхи не хочуть, а низи не можуть. Верхи
не хочуть нічого змінювати, а низи, очевидно, не можуть.
Брутальні
фальсифікації на усіх стадіях виборчого процесу, починаючи із прийняття
виборчого законодавства, закінчуючи специфічним українським
підрахунком, ставлять перед опозицією та небайдужими громадянами нелегке
питання – у який спосіб досягнути справедливості, адже варіантів не так
вже й багато?
Ганьба ЦВК?
Керівник ЦВК, професор Шаповал на одній із перших прес-конференцій
після дня голосування заявив, що ЦВК – це тільки «реєстратор». Він, як
Понтій Пилат, умив руки. Проте, чи така позиція достойна керівника, у
функціональні обов’язки котрого входять організація та проведення
виборів, питання риторичне. Навряд чи самозаспокоєння пана Шаповала та
перекладання вини за можливі (і як в подальшому виявилось – реальні та
цілком системні) правопорушення у виборчому процесі на ОВК, відведе від
нього підозри.
На попередніх проблемних виборах (хто не пам’ятає, нагадаю, що це
були президентські вибори 2004 року), однією із скандованих на Майдані
речівок була «Ганьба ЦВК», а її тодішній керівник отримав усім відоме
прізвисько.
Й хоча позиція шанованого конституціоналіста Шаповала не є такою
одіозною, як його попередника, проте вибір прийдеться робити персонально
йому. Ховаючи голову у пісок, навряд чи можна здобути повагу, тим
більше, ніхто не повірить, що керівник ні за що не відповідає. Ось і
Понтію Пилату не повірили.
Хай живе український суд, найгуманніший суд у світі!
На одній із резонансних передач на телеканалі ЗІК, присвяченій
сумновідомому судді Зваричу, запрошена на передачу пані суддя, висловила
своє бачення резонансного процесу, яке вкладається у тезу, що «судді
такі ж люди, вони всього лиш репрезентують суспільний зріз».
В усі часи суддями обирали кращих представників суспільства,
принаймні так би мало бути. Однак, якщо навіть триматись позиції про
суспільний зріз, цього було б достатньо для важких часів, бо ж і у
суспільстві є порядні люди. Проте, серед суддів ми не бачимо тих високих
моральних стандартів. Не стверджую, що таких суддів немає. Кажу, що про
них нічого невідомо. У часи президента Кучми принаймні один суддя кинув
йому виклик. І справа не в деталях, а у самому факті. Зараз судді
навіть у значно менших справах демонструють свою залежність та
безпринципність.
Та що говорити, коли на прес-конференції, яку суддя Зварич скликав
після свого затримання, прийшли й сиділи поруч його колеги і ніхто не
сказав тоді, як би мав сказати порядний суддя: «Платон мені друг, та
істина дорожча». У нормальній країні вони б змушені були піти у
відставку після оприлюднення матеріалів справи. Але у нас корпоративна
етика, навіть у такій однозначній справі перемогла і порядність, і
здоровий глузд.
Жоден із суддів навіть не почервонів на тій конференції, коли Зварич
плів нісенітниці про колядування. То ж з якого дива таким служителям
Феміди червоніти, коли вони виносять відверто неправомірні рішення? А як
може бути інакше, коли унаслідок реформ уряду Азарова та ефективної
парламентської більшості, судова гілка влади повністю узалежнена від
виконавчої. Може про ці успішні реформи говорить прем’єр-міністр? Тоді
залишається тільки у стилі кіногероя комедії Гайдая вигукнути: Хай живе
український суд, найгуманніший суд у світі!
Захід нам допоможе?
Відома фраза Остапа Бендера набуває свого трагіфарсу у наші дні.
Захід, як уособлення демократичних цінностей, усе ж має своє ім’я,
багато імен. І так склалось, що цьому Заходу не до нас. У США вибори. В
ЄС – криза, а Польща проводить realpolitik. Звичайно, увесь цей розмитий
Захід насупить брови і помахає пальчиками, але навряд чи вони спроможні
на більше – щось на кшталт «списку Магнатського» для Росії. Тобто на
персональні санкції проти конкретних посадовців, причетних до
фальсифікації виборів та членів їх родин. Саме цього очікують від Заходу
прості українські громадяни. Не більше й не менше.
Міліція з народом?
Хто не пам’ятає, як тоді у 2004 році на сторону українського народу
переходили цілі підрозділи міліції, наприклад лінійний відділ
залізничної міліції у київській області, даїшники Львівщини і т.д. Як
вітали їх оплесками і захопливими вигуками – міліція з народом!? Слідчі
міліції та прокуратури, офіцери та сержанти, які разом з іншими
громадянами повірили у справедливість. Що ж отримали ці люди опісля?
Вони були звільнені, ще за часів уряду Януковича! Зауважу – не
розчаровані, а звільнені!
Отож, цього разу інакше. Влада врахувала помилки і скрупульозно
підбирає керівний склад, постійно збільшує фінансування силових
структур. А ті, хто міг би засумніватись, бачать перед собою приклад
своїх звільнених товаришів тоді, після Помаранчевої революції.
Звичайно, якраз міліція є зрізом суспільства і, очевидно, у якихось
потенційних пікових ситуаціях міліціонери про це згадають. А ще варто
пригадати призабуті чомусь тези Конституції України – НІХТО НЕ
ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ ВИКОНУВАТИ ЯВНО ЗЛОЧИННІ РОЗПОРЯДЖЕННЯ ЧИ НАКАЗИ.
Опозиція на роздоріжжі. Замість висновків
Більшовики у 1917 році були лишень однією із груп, яка змагалась за
владу, проте це була група, яка де-факто знехтувала парламентським
механізмом. Група, яка популізм змішала із радикальними гаслами і у
підсумку перемогла. Перемогла всупереч парламентаризмові. Тому, вбиваючи
останній, нинішня влада, як тоді царський, а згодом тимчасовий уряд,
плекають нових «більшовиків», тобто партію, яка знехтує (у нашому
випадку) кульгавим і однобоким парламентаризмом. Однак, поява такої
партії зовсім не означатиме початок революції. Як висловився із цього
приводу В.Ленін: «Для революції недостатньо того, щоб низи не хотіли
жити, як раніше. Для неї потрібно ще, щоб верхи не могли господарювати і
керувати, як раніше».
Чи означають слова вождя світового пролетаріату в умовах України, що
революційна ситуація складеться тут не внаслідок фальсифікації виборів, а
тоді, коли наслідки реформ Кабміну і Нацбанку розквітнуть в усій своїй
красі? Матимемо змогу переконатись!
Фото: macbion.narod.ru
Немає коментарів:
Дописати коментар