Голова правління ГО «Західноукраїнська ліга захисту прав людини» Дмитро Шикітка повідомив нас, що численні перевірки правоохоронних органів «поквапилися локалізувати скандал, аби не виносити з хати сміття». Можливо, саме тому у відповіді самбірського міжрайонного прокурора О. Бойка, яку отримала ГО «Західноукраїнська ліга захисту прав людини», зроблено чіткий висновок: «Проведена перевірка не виявила фактів розтрати комунального майна Самбірської міської ради». Вердикт голови Апеляційного суду Львівської області В. Государського підтвердив висновок самбірського прокурора: «Не встановлено правопорушень законодавства при наданні житла Галину В. П. та його приватизації». Такої ж думки і голова Ради суддів Львівської області Б. Брух.
Водночас «Інформатору» вдалося отримати з конфіденційних джерел звіт про перевірку правомірності приватизації відділом контролю у сфері влади й оборони КРУ у Львівській області, в якому ревізори поставили протилежну оцінку приватизації службової квартири: «На підставі рішення виконкому, Самбірською міськрадою було видано ордер на проживання у квартирі №21 за адресою вул. Шевченка, З громадянину Галину В. П. Однак попри те, що будівництво вказаного житла здійснювали за кошти місцевого бюджету м. Самбора (рішення міськради від 17.12.2003 р. №23 і №24, від 05.01.2005 р. №36), в ордері не було зазначено, що вказана квартира має статус службової».
Чому ж статус помешкання приховують у документах і відповідях? Адже навіть у запиті голови Самбірського міськрайонного суду В. Галина від 27.09.2007 р. до начальника управління капітального будівництва та ЖКГ В. Борусовського написано: «Просимо Вас надати довідку про те, яку суму було виділено для будівництва службового житла, а саме - двох квартир у 43-квартирному домі на вул. Шевченка, 3 в м. Самборі для працівників суду за рахунок бюджетних коштів».
Керівник правозахисної організації Дмитро Шикітка стверджує, що суддя Галин отримав від мера Самбора М. Кота ордер №2 на квартиру від 05.02.2009 р., в якому навмисне не вказано її статусу - службова. Водночас цей статус помешкання згадується в рішеннях Самбірської міськради від 17.12.2003 р. та 05.01.2005 р.
Повернімося до інформації КРУ: «Виключення житлового приміщення з числа службових проводять на підставі клопотання підприємства, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Проте виконавчим комітетом Самбірської міськради для перевірки не надано журнал обліку службових житлових приміщень, клопотання підприємства, установи, організації, рішення виконавчого комітету міської ради про виключення житлового приміщення (кв. №21, за адресою вул. І Цевчеі іка, 3) з числа службових».
Вочевидь, такі речі мають своє пояснення, бо історія із протизаконною приватизацією квартири повторилася і знову до неї причетний суддя, і вкотре це сталося в тому самому райцентрі Львівщини. Голова ГО «Західноукраїнська ліга захисту прав людини» Д. Шикітко передав нам пакет документів, які свідчать про тривожну тенденцію з розподілом суддівського житла в Самборі.
Розпорядженням органу приватизації Самбірської міськради №2534 від 24 липня 1996 р. задовольнили прохання судді В. Сенечина перевести помешкання, в якому він проживає (вул. Купе-лева, 40-а, кв.17), у приватну власність із власності міськвиконкому. Тогождня В. Сенечину та членам його родини видали свідоцтво на право власності на цю квартиру.
А вже 22.01.2009 р. за підписом мера М.Кота Василь Сенечин отримав ще одне свідоцтво на право власності на квартиру за адресою: м. Самбір, вул. Шевченка, 3/7. Але ж пан Сенечин уже скористався своїм правом на приватизацію житла (1996 року). Може, тут якась помилка? Та ні, всі документи справжні. А можливо, це «зачарований» будинок №3 на вул. Шевченка в Самборі вводить в оману суддів - і вони забувають законодавство про приватизацію житла?
Чому ж статус помешкання приховують у документах і відповідях? Адже навіть у запиті голови Самбірського міськрайонного суду В. Галина від 27.09.2007 р. до начальника управління капітального будівництва та ЖКГ В. Борусовського написано: «Просимо Вас надати довідку про те, яку суму було виділено для будівництва службового житла, а саме - двох квартир у 43-квартирному домі на вул. Шевченка, 3 в м. Самборі для працівників суду за рахунок бюджетних коштів».
Керівник правозахисної організації Дмитро Шикітка стверджує, що суддя Галин отримав від мера Самбора М. Кота ордер №2 на квартиру від 05.02.2009 р., в якому навмисне не вказано її статусу - службова. Водночас цей статус помешкання згадується в рішеннях Самбірської міськради від 17.12.2003 р. та 05.01.2005 р.
Повернімося до інформації КРУ: «Виключення житлового приміщення з числа службових проводять на підставі клопотання підприємства, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Проте виконавчим комітетом Самбірської міськради для перевірки не надано журнал обліку службових житлових приміщень, клопотання підприємства, установи, організації, рішення виконавчого комітету міської ради про виключення житлового приміщення (кв. №21, за адресою вул. І Цевчеі іка, 3) з числа службових».
Вочевидь, такі речі мають своє пояснення, бо історія із протизаконною приватизацією квартири повторилася і знову до неї причетний суддя, і вкотре це сталося в тому самому райцентрі Львівщини. Голова ГО «Західноукраїнська ліга захисту прав людини» Д. Шикітко передав нам пакет документів, які свідчать про тривожну тенденцію з розподілом суддівського житла в Самборі.
Розпорядженням органу приватизації Самбірської міськради №2534 від 24 липня 1996 р. задовольнили прохання судді В. Сенечина перевести помешкання, в якому він проживає (вул. Купе-лева, 40-а, кв.17), у приватну власність із власності міськвиконкому. Тогождня В. Сенечину та членам його родини видали свідоцтво на право власності на цю квартиру.
А вже 22.01.2009 р. за підписом мера М.Кота Василь Сенечин отримав ще одне свідоцтво на право власності на квартиру за адресою: м. Самбір, вул. Шевченка, 3/7. Але ж пан Сенечин уже скористався своїм правом на приватизацію житла (1996 року). Може, тут якась помилка? Та ні, всі документи справжні. А можливо, це «зачарований» будинок №3 на вул. Шевченка в Самборі вводить в оману суддів - і вони забувають законодавство про приватизацію житла?
Немає коментарів:
Дописати коментар