Чи можна приватизувати цілу квартиру, якщо за законом вам належить тільки її третина? Ні? То що вигадати, аби житло таки приватизувати? Якщо не вдається на себе, то, може, на когось із членів сім'ї?

Одну з таких схем приватизації, за словами Андрія Петролюка, юриста, керівника ГО «Західноукраїнська ліга прав людини», розробив голова Самбірського міськрайонного суду Львівської області Володимир Галин. Раніше суддя проживав у цілком комфортабельній квартирі у Трускавці, та вирішив скористатися Законом України «Про статус суддів», де у ст. 44 п. 7 сказано: «Не пізніше, як через шість місяців після обрання, суддя Конституційного Суду, Верховного суду, вищого спеціалізованого суду, апеляційного та місцевого судів, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним помешканням у вигляді окремої квартири чи будинку або службовим житлом за місцем знаходження суду». Виявляється, якщо відповідальні за розподіл житла особи підуть назустріч такому судді, то згаданий закон (та й інші) можна трактувати дуже своєрідно.

Вживання у нову квартиру
2005 року суддя Володимир Галин став на квартирний облік у Самборі і, за рішенням №16 виконкому Самбірської міськради від 22.01.2009 р., позачергово разом із дружиною та двома доньками отримав велику розкішну квартиру. Міська рада виділила понад 450 тис. гри на покращення житлових умов, і ці гроші поділили на трьох осіб - двох суддів і працівника прокуратури. Виконком чітко затвердив щодо пана Галина: «Оформити право власності фізичної особи па 1/3 частини від цілої трикімнатної квартири... Закріпити 2/3 частини від цілої квартири за Самбірською міською радою». Дивне рішення? Чому ж не все помешкання віддали судді? А тому, що воно належить громаді міста. Через те, що площа житла виявилася надто великою (81,2 кв. м) навіть для самого пана Галина, чиновники не змогли вирішити таке делікатне питання відразу. Спочатку спробували «подарувати» йому третину площі, а якщо всі навколо мовчатимуть, то можна додати ще...

Для початку суддя вирішив максимально скористатися із вищезгаданої постанови виконкому. Попри те, що, за даними ГО «Західноукраїнська ліга прав людини», офіційна вартість помешкання становить понад 200 тис. грн, він фактично сплатив лише 54 тис. грн. Як таке можливо? А це такий собі щедрий «подарунок» міськвиконкому, який він зробив, легковажно не запитавши думки самбірчан. Легковажно тому, що слід пам'ятати мудре прислів'я: немає нічого потаємного, що колись не стало б явним. Додамо також, що всі ці події розгортаються у розпал кризи, коли міська й комунальна галузі відчувають гостру нестачу коштів. Метаморфоза з помешканням відбувається тоді, коли в нескінченній квартирній черзі втрачають надію хоч колись отримати житло інваліди, «чорнобильці», «афганці», багатодітні сім'ї, які животіють у напівзруйнованих халупах. Усі ті, хто серед перших у черзі на житло, котра вже багато років ніяк не може зрушити з місця. А. Петролюк звертає увагу, що цей «презент» судді зробив міський голова Самбора М. Кіт саме на передодні загально державного та місцевого виборчих процесів, під час яких мерові надзвичайно знадобиться допомога впливових посадовців. То що це, як не очевидний реверанс міської влади перед «потрібною людиною»?

Те, чого не можна батькові, дозволено дочці
А ось тепер починається найцікавіше. Отримавши право власності на третину квартири, Володимир Галин одержує ордер №2 від 05.02. 2009 р. для проживання усієї сім'ї на всю квартиру, в тім числі й на решту 2/3 площі, що все ще належать самбірській громаді (оскільки саме на сім'ю з чотирьох осіб передавали таку величезну - за мірками районного містечка - квартиру). Та отримавши житло, родина Галинів чомусь вирішила, так би мовити, сісти водночас на два стільці. Довідка з місця проживання про склад сім'ї і реєстрацію від 13.04.2009 р. засвідчує, що до квартири переселився лише суддя та його старша двадцятилітня дочка Мар'яна (дружина й молодша дочка там не зареєструвалися й не живуть). Може, це роблять для того, щоби не втратити житло у Трускавці?
Понад те, вже наступного дня - 14 квітня 2009 року – до органів приватизації надходить заява від Мар'яни Галин, у якій дівчина висловлює бажання приватизувати 2/3 квартири, які не належать її батькові, а відповідно - і їй самій. А це чималенький шматок - 54,13 кв. м. Нагадаємо, помешкання суддя отримав позачергово за квотою. Цікаво, що сам Володимир Галин заявою від 01.09.2009 р. від участі у приватизації решти помешкання, яке він отримав тільки завдяки своєму службовому становищу, скромно відмовився, хоча  ця частина квартири, за рішенням виконкому, і так йому не належить, а є власністю територіальної громади. Це те саме, якби Україна відмовилася від права на територію  Конго, яка ніколи їй не належала. Але цей «фокус» готує глядача до другої «дії» шоу. Далі у тій самій заяві суддя пише: «Прошу провести приватизацію 2/3 частин від цілої квартири на мою дочку Галин Мар'яну Володимирівну, яка проживає та зареєстрована у цій квартирі». Логіка просто «залізна».
Але в багатьох самбірчан виникає запитання: якщо панові судді та його сім'ї не потрібне було таке велике помешкання, то навіщо забирати його в міста? Може, пана Галина разом із донькою влаштувала б і дещо скромніша оселя? А яке моральне та юридичне право має донька судді переводити у приватну власність квартиру, котру виділили за квотою для покращення житлових умов працівників суду?
4 гривні і квартира ваша
На жаль, відповідальні особи у Самборі не хочуть бачити жодних проблем у такому підході до справи. Із легкої руки органу приватизації при Самбірській міськраді заяву №1 від 18.09.2009 р. панянки Галин М. В. було задоволено - і передано їй у приватну власність 2/3 квартири №21 на вул. Шевченка, З (нагадаємо, це 54,13 кв. м). Тут варто звернути увагу на ще один «подарунок». Приватизація відбулася практично безоплатно - з порушеннями, ігноруючи перевищення удвічі норми площі безоплатної приватизації, бо в Законі «Про приватизацію державного житлового фонду» чітко вказано: безоплатній передачі громадянам підлягає 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю. Тепер уявіть собі: за рішенням самбірської влади, Мар'яна Галин повинна сплатити за приватизацію всього лиш 4 грн. 04 к.!
Оборудкою з квартирою здивовані навіть депутати Самбірської міської ради. Зокрема Тарас Зембіцький у розмові з «Інформатором» сказав, що довідався про цей випадок того ж дня, що й журналісти, - так ретельно приховували від надто цікавих документи про нове помешкання для судді. На думку депутата, процедура отримання житла «слугою Феміди» була абсолютно непрозора, тож до пана Галина є чимало питань.
Чи варто було виділяти йому саме цю квартиру? А може, в місті є люди, які потребують її
більше? «Я бачив у документах, що суддя Галин мав дольову участь у будівництві квартири. Тому правоохоронним органам потрібно також з'ясувати, чи немає й тут порушення закону. Громадськість повинна знати про це», - вважає Тарас Зембіцький.
Тим часом донька судді за 4 гривні (поза чергою, мораллю, справедливістю й законом)
отримує комунального майна на суму понад 150 тис. грн, на яке вона навіть за реальну оплату не може мати права – згідно із законодавством України. І суддя Володимир Галин добре про це знає.