Мешканка Самбора висунула звинувачення проти міського голови, що той у своєму кабінеті жорстоко її побив «Невже це можливо?» – із таким запитанням «Інформатор» звернувся до мера Самбора Михайла Кота. «Ця жінка каже неправду, - відповів він. - У присутності чотирьох людей я ніяк не міг її побити. Я вже третю каденцію працюю головою міста - і що, дозволив би собі побити жінку? Я - доктор філософії, професор, академік Чи бруднив би об неї руки? Я подав на Марію Баран позов до суду за наклеп - лише на гривню, щоби вона тільки вибачилася переді мною у ЗМІ».

Мер каже – не бив «Відбувалося все так 24 лютого о 18 годині я вийшов зі своїми заступниками з міськради на обхід міста. Ця жінка йде назустріч і кричить: "Злодії, бандити, забрали в мене магазин! Я вам покажу!" Вона вигукує нецензурні слова на мою адресу і люди зупиняються шоковані - що сталося? Я ще ніколи за три скликання міськради не мав такої проблеми! Тому кажу заступникові: "Поклич її і спитай, чого хоче". Жінка підходить і кричить ще голосніше. Мені стало незручно, я сів у машину та поїхав з-під ратуші. Але все ж доручив заступникові запросити її наступного дня на розмову. 25 лютого о 10 годині починалася сесія міськради. На Марію Баран чекав мій перший заступник із економічних питань. Коли та з'явилася в міськраді, він послав по неї секретарку й вони разом зайшли до мене в кабінет. Пам'ятаючи, як ця жінка галасувала на вулиці, я беру із зали секретаря ради, заступника, керуючого справами і юриста, і ми разом заходимо в кабінет. Вона відразу кляне мене і простягає рішення від 2004-го - а я є головою міськради з 2006 року. У документі йшлося про те, що до міськради звернувся власник магазину з проханням дозволити провести реконструкцію приміщення. Я подивився, що рішення міськради правильне, й кажу: "Шановна добродійко, мого підпису тут немає", - а вона кричить: "Ти підписав!" Я тоді набираю номер міліції, щоби її забрали. Прийшли правоохоронці, і я звернувся з проханням відкрити кримінальну справу, бо вона мене дуже серйозно звинувачує. Насправді її магазин у 1998 році викупив колектив із 17 працівників. Коли через деякий час він дійшов до банкрутства, працівники знайшли "приватника", який забрав їх до себе, покрив їхні борги – і вони йому продали магазин. 2004 році новий власник продав об’єкт іншому бізнесменові. Який же я маю стосунок до приватної власності?» Постраждала каже – бив Марії Баран справді дуже серйозні. В вислухати і її. «За рішенням самбірської міськради, 1 березня цього року мало відбутися виселення магазину і переведення приміщення під квартиру, -розповіла нам самбірчанка. - Але це не законне виселення, тому ми подали позов. Мер неодноразово запрошував мене, от я прийшла і питаю: "Як це так - експертної оцінки не було, заяви на приватизацію ми не давали, звідкіля ж узявся витяг із рішенням міськради про наше виселення?" Я здивівалася, коли побачила документ про купівлю-продаж квартири,адже в цьому приміщенні досі розташований наш магазин. Виселення не може бути, бо наша справа наразі перебуває на розгляді у Верховному суді. Про це я сказала і пішла. Але я не ображала мера – він викликав би міліцію. Наступного дня до мене зателефонував його заступник і запросив до міськради. Я прийшла - і відбулося побиття при свідках, щоби вони потім свідчили на його користь». На питання «Інформатора», чи бачив хтось, як Марія Баран виходила з побитим обличчям з міської ради, постраждала відповіла: «Чому ж не бачили?. Мій сват і діти зустріли мене, міліція бачила сліди побиття, у поліклініці бачили. Я ж вийшла з ратуші з кров'ю на чолі! Мер спочатку закликав мене в кабінет, і я показала у судовій справі, що є проданий магазин, який переобладнали на квартиру, що існують суперечливі покази. А міський голова мене - головою в ту справу, та ще й повернувся душити за шию. Я заплакала, встигла тільки вихопити телефон і подзвонити до дочки, щоби вона викликала міліцію, бо мене тут б'ють. А мер тоді став у дверях і каже: "Ти звідси не вийдеш, тебе забере прокуратура". Тут приїжджають міліціонери. Міський голова каже їм, що мене не бив. Але насправді це було так: коли я зайшла на другий поверх, вийшла якась жінка і сказала, що голова зайнятий, бо-вже починається сесія міськради. Я збиралась уже йти, а він наздогнав мене і наказав: "Чекайте! Ходіть зі мною!" Потім звернувся до тих. що чекали на нього: "І ви теж". Я йшла в кабінет мера спокійно - не думала, що на мене нападуть і битимуть. Люди весь час були поруч, А тепер усі свідчать на його користь. Він свідомо закликав мене бити в присутності інших, щоби мене забрали в міліцію, бо сподівався, що тоді йому ніхто не перешкоджатиме забрати в нас магазин. Я зняла побої, де зафіксовано сімці на підборідді й шиї. та на писала до суду позов». «Зранку я була вдома. Мамі зателефонувати з ратуші, що пришлють по неї машину, але вона відмовилася - сама викликала таксі та поїхала, - розповідає дочка постраждалої Ірина Сєлікська. - Хвилин через 15-20 вона подзвонила із криком: "Рятуй. бо мене зачинили в кабінеті і б'ють!" Мама сказала телефонувати до тата і викликати міліцію. Я почула в телефоні, як чийсь голос сказав, що міліцію викличе сам. У ратуші секретарка повідомила, що маму забрала міліція. Я поїхала до міліції і побачила що мама плаче, вся опухла, з розбитим чолом, на шиї - сліди від пальців. Вона була в такому стані, що не могла говорити! Ми її забрати до поліклініки, зробили судово-медичну експертизу. А коли визначили, що в мами високий тиск, повезли її до лікарні. Нам сказати, що у стаціонар її не покладуть, бо хтось зателефонував і заборонив її приймати. Тільки коли маму забрала швидка допомога її госпіталізували і швиденько виписали і додому - та написали, що здорова, хоча мама навіть голови не могла підняти! На підборідді - синець, чоло розбите. У міліції щодо побиття порадили написати заяву і пояснення. А потім сказали, що ми й самі згодом заберемо її, бо однаково нічого не вийде. Тепер ми послали телеграму до Президента, щоби дали доручення все з’ясувати, написали в прокуратуру і чекаємо на відкриття кримінальної справи». Диктофон Василь Спаньчак, депутат Самбірської міськради: «У мене самого є заява, зареєстрована в начальника самбірської міліції. Там зазначено, що мер увірвався в мій кабінет із супроводжуючою особою і погрожував фізичною розправою. Хоча у відкритті кримінальної справи мені відмовили, але я зареєстрував заяву - якщо зі мною щось станеться, хочу, щоби знали, хто міг це зробити. Із перших днів свого головування пан Кіт на сесіях вживає такі слова, які колись дозволяли собі секретарі райкомів. Щодо побиття жінки вважаю, що стовідсотково винен мер. Вже неодноразово ми бачили його нестриманість. Я прочитав у газеті, що мер подаватиме на Марію Баран позов до суду. Хотів би нагадати, що виборець має право вимагати відповіді від державного службовця, а той повинен поводитися коректно! А про те, що мер працює такими грубими методами, знає багато хто в Самборі».