До редакції «Інформатора» надійшов лист від одного з учителів симбірської школи №4 про те, що місцева влада продала під приватне будівництво частину території навчального закладу, на якій була розташована шкільна майстерня.
Тут КОЛИСЬ навчали праці...
«У 50-х роках минулого століття в приміщенні цього будинку було обладнано дві кімнати, де працював гурток "Юний натураліст" учнів старших класів семирічної школи №4... Згодом тут вчилися молодші класи, бо в будівлі основної школи бракувало класних кімнат. Коли добудували другий поверх, у цьому приміщенні облаштували шкільну майстерню. Учні 5-8 класів приходили сюди на уроки праці, робили тут перші кроки трудової діяльності. Тепер цей будинок продали, він стоїть напівзруйнований - а школа залишилася без майстерні», - написано в листі.
Серед документів, які отримав «Інформатор», є рішення №15 Самбірської міської ради від 25 лютого 2010 року, за яким виділено земельну ділянку громадянці Ребезі Любові Миколаївні на вул. Середній, 105 площею 1000 м2 «для будівництва й .обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд». Це рішення було прийнято разом із десятьма іншими дозволами, «керуючись ст. 118, 151 Земельного кодексу України, розглянувши заяви громадян». Коли ми показали цей документ юристам, ті були дещо здивовані, що ділянки продали без жодного конкурсу. Фахівці висловили побажання до Самбірської міської ради: слід було виставити земельні ділянки (які, до речі, є комунальною власністю) на аукціон, щоби продаж відбувся прозоро і на конкурентних засадах.Відтак перейдімо до наступного документа - договору купівлі-продажу на зазначену будівлю колишньої шкільної майстерні від 24.12.2007 р. Тут найцікавішим пунктом є той, де зазначено ціну будинку: «експертна оцінка будівлі, що відображена у витягу Самбірського МЕТІ від 19.12.2007 р. за №17120995, становить 21650 грн без ПДВ. Вказане майно продане за 25980 гри, у тім числі ПДВ в сумі 4330 грн». Хто відмовився б купити будинок неподалік центру Самбора за чотири тисячі доларів? Звісно, охочих знайшлося б чимало - і не тільки серед жителів райцентру. Тож і від другого документа враження таке, що оборудку з продажем шкільної майстерні проведено з відвертою перевагою для однієї особи.
Продати майстерню: за і проти
«Я хочу наголосити на тому, що за будь-якої влади й у всі часи приміщення шкільної майстерні служило учням, щоби навчити їх користуватися токарним, столярним та іншим інструментом, дати їм основи майбутньої професії, - розповів "Інформаторові" Дмитро Шикітка, голова "Західноукраїнської ліги захисту прав людини", мешканець Самбора. - Тому вважаю, що відчуження приміщення, в якому було більш ніж десяток токарних і столярних верстатів, не могло відбуватися у такий спосіб. Навіть якщо ця будівля стала непотрібною школі, то повинно було залишитися обладнання,-
Слід було вирішити цю ситуацію інакше, щоби не постраждали інтереси навчального закладу. Можна було учням, надати інше приміщення або спорудити майстерню ближче, щоби не позбавляти дітей можливості творчо розвиватися. Я особисто претензій до людини, яка взялася будувати на цій території, не маю - вона придбала цю землю і приміщення на ній у міської ради. Для цієї особи ситуація склалася добре. А для школи, на жаль, погано - десять "соток" землі навчальний заклад утратив. Але в Самборі є безліч інших ділянок, які заростають бур'янами - їх чомусь не віддають під забудову мешканцям райцентру. Люди стоять по 20-30 років на черзі, щоб отримати ділянку під. будівництво. Натомість за останні роки швидко отримують наділи особи, наближені до міського голови. Повертаючись до продажу шкільного майна, хочу сказати, що вважаю це грубим порушенням - якщо ми продаватимемо школи, то не матимемо майбутнього»,
«Безперечно, матеріали, що були у приміщенні майстерні, не пропали, - розповів "Інформаторові" Богдан Лисейко, начальник управління освіти Самбірської міської ради.
- А стосовно доцільності майстерні давно виникло питання. По-перше, вона була автономно розміщена Гостро стояло питання її опалення. Взагалі, споруда була цілком у аварійному стані. Перед тим відбувалися численні крадіжки й незаконне проникнення всередину приміщень, коли викрали один верстат. Сьогодні ми майже завершуємо проект добудови школи - буде зроблено новий туалет і споруджено приміщення для кабінету праці. А від втрати майстерні ніхто не постраждав».
А як же обладнання? «Все, що було в майстерні, є на обліку в нашій бухгалтерії, - продовжує Богдан Лисейко. - Там муха не проскочить, бо в нас щороку відбуваються ревізії, тож щодо цього питання можемо надати довідки». У відповідь на запитання, чому міськрада продала будинок за таку низьку ціну, начальник управління освіти сказав, що вважає цю суму цілком нормальною, бо це вже не споруда, а руїна. За його словами, покупець у цьому разі заплатив радше за місце, а не за саме приміщення. «Тут для продажу вирішальним було те, що між будинком і школою є інші будівлі», - пояснив Богдан Лисейко.
Слід було вирішити цю ситуацію інакше, щоби не постраждали інтереси навчального закладу. Можна було учням, надати інше приміщення або спорудити майстерню ближче, щоби не позбавляти дітей можливості творчо розвиватися. Я особисто претензій до людини, яка взялася будувати на цій території, не маю - вона придбала цю землю і приміщення на ній у міської ради. Для цієї особи ситуація склалася добре. А для школи, на жаль, погано - десять "соток" землі навчальний заклад утратив. Але в Самборі є безліч інших ділянок, які заростають бур'янами - їх чомусь не віддають під забудову мешканцям райцентру. Люди стоять по 20-30 років на черзі, щоб отримати ділянку під. будівництво. Натомість за останні роки швидко отримують наділи особи, наближені до міського голови. Повертаючись до продажу шкільного майна, хочу сказати, що вважаю це грубим порушенням - якщо ми продаватимемо школи, то не матимемо майбутнього»,
«Безперечно, матеріали, що були у приміщенні майстерні, не пропали, - розповів "Інформаторові" Богдан Лисейко, начальник управління освіти Самбірської міської ради.
- А стосовно доцільності майстерні давно виникло питання. По-перше, вона була автономно розміщена Гостро стояло питання її опалення. Взагалі, споруда була цілком у аварійному стані. Перед тим відбувалися численні крадіжки й незаконне проникнення всередину приміщень, коли викрали один верстат. Сьогодні ми майже завершуємо проект добудови школи - буде зроблено новий туалет і споруджено приміщення для кабінету праці. А від втрати майстерні ніхто не постраждав».
А як же обладнання? «Все, що було в майстерні, є на обліку в нашій бухгалтерії, - продовжує Богдан Лисейко. - Там муха не проскочить, бо в нас щороку відбуваються ревізії, тож щодо цього питання можемо надати довідки». У відповідь на запитання, чому міськрада продала будинок за таку низьку ціну, начальник управління освіти сказав, що вважає цю суму цілком нормальною, бо це вже не споруда, а руїна. За його словами, покупець у цьому разі заплатив радше за місце, а не за саме приміщення. «Тут для продажу вирішальним було те, що між будинком і школою є інші будівлі», - пояснив Богдан Лисейко.
Куди ж поділися верстати?
«У майстерні були сім столів і вісім слюсарних верстатів, обладнаних металевими затискачами, - згадує Іван Хвостяк, колишній учень школи. - Були два деревообробні верстати (циркулярка і гемблярка), свердлильні, станки. Все це розікрали. Куди все поділося, слід запитати в директора школи».
Теперішня директор навчального закладу Наталія Юзвяк нічого не знає про ситуацію з майстернею, бо вона ще не працювала у школі на момент продажу приміщення. Тому порадила запитати про це в попереднього керівника - він мав би знати краще. Колишній директор школи №4 Олег Телефанко тепер працює заступником міського голови Самбора. з гуманітарних питань. Та, на жаль, і він не допоміг з'ясувати, куди поділися станки й обладнання. «Пригадую, що майстерню ще 2004 року було виведено з експлуатації у зв'язку з аварійним станом, - розповів "Інформаторові" пан Телефанко. - Учні не могли більше займатись у цьому будинку, бо в ньому прогнувся дах, підлога прогнила, стіни вкрилися тріщинами. Більше цього будинку як приміщення школи не експлуатували, бо був відповідний припис санепідемстанції. Далі я перейшов на іншу роботу і не знаю, що коїлося з цим приміщенням. Про долю верстатів теж нічого не знаю».
В управлінні комунального Господарства Самбірської міськради нам теж не дали чіткої відповіді, куди Поділося шкільне обладнання з майстерні - мовляв, попередньо потрібно це питання вивчити. Вочевидь, немає жодного сенсу очікувати відповіді від чиновників - якщо шкільне майно розтягнули внаслідок їхньої недбалості (а може, й за мовчазної згоди), то вони цього ніколи не визнають. Нехай тепер правоохоронці поцікавляться загадковим зникненням обладнання. Але чи захочуть вони ворушити «гріхи минулих часів»? Тим паче, що це можуть бути «гріхи» дуже поважних людей.
Теперішня директор навчального закладу Наталія Юзвяк нічого не знає про ситуацію з майстернею, бо вона ще не працювала у школі на момент продажу приміщення. Тому порадила запитати про це в попереднього керівника - він мав би знати краще. Колишній директор школи №4 Олег Телефанко тепер працює заступником міського голови Самбора. з гуманітарних питань. Та, на жаль, і він не допоміг з'ясувати, куди поділися станки й обладнання. «Пригадую, що майстерню ще 2004 року було виведено з експлуатації у зв'язку з аварійним станом, - розповів "Інформаторові" пан Телефанко. - Учні не могли більше займатись у цьому будинку, бо в ньому прогнувся дах, підлога прогнила, стіни вкрилися тріщинами. Більше цього будинку як приміщення школи не експлуатували, бо був відповідний припис санепідемстанції. Далі я перейшов на іншу роботу і не знаю, що коїлося з цим приміщенням. Про долю верстатів теж нічого не знаю».
В управлінні комунального Господарства Самбірської міськради нам теж не дали чіткої відповіді, куди Поділося шкільне обладнання з майстерні - мовляв, попередньо потрібно це питання вивчити. Вочевидь, немає жодного сенсу очікувати відповіді від чиновників - якщо шкільне майно розтягнули внаслідок їхньої недбалості (а може, й за мовчазної згоди), то вони цього ніколи не визнають. Нехай тепер правоохоронці поцікавляться загадковим зникненням обладнання. Але чи захочуть вони ворушити «гріхи минулих часів»? Тим паче, що це можуть бути «гріхи» дуже поважних людей.
Немає коментарів:
Дописати коментар