На перший погляд тут ведеться будівництво памятника Матері-Україні – це версія назви, яка частіше за всі звучить. Звучать також назви Памятник Оранті, статуя Богородиці....
Але насправді тут готується виборчий майданчик для майбутнього кандидата на міського голову та теперішнього міського голови пана Михайла Кота.
Мене можуть звинуватити в антипатріотизмі, богохульстві, цинізмі, але звинуватити мене в тому, що я говорю неправду – мало хто знайдеться.
Давайте згадаємо історію. Хто і для чого в час «чуми» будував величні споруди? Лєнін і його камарилья – памятник Марксу в 18 році – «нєту хлєба – дадим зрєлищь». Сталін і його сатрапи в 30-х роках – в Україні голодомор, а Москва вся в розкішному будівництві. Брєжнєв і його піддупники в сімдесятих роках – країна в застої, зате які монументи зводилися. А як же – ми, мовляв, дбаємо про ідеологічну чистоту народу та показуємо велич нашої діяльності. А що може нового придумати учень минулої, комуністичної, Брєжнєвсько-пристосуванської системи для підняття свого іміджу та створення видимості бурхливої діяльності?
Аналізуючи діяльність теперішньої влади за останні роки можна з впевненістю сказати, що в місті, практично, нормальної влади не було і немає. Та думати про те, як показати свою значимість треба – в жовтні вибори. А роботи за 4 роки правління в Самборі показано з гулькин ніс. Та й з такими, «кваліфіковано» підібраними кадрами роботи в принципі не могло бути. Ось і почав Михайло Кіт думати про свою значимість ще з початку своєї, третьої каденції. Мовляв, у вас, дорогі самбірчани пам`ятника такої величини не було, а я його вам організую. Не біда, що дороги в місті гірші ніж в Бабинському колгоспі та ремонтуються абияк – винен кабінет міністрів, який недофінансовує дороги в місті Самборі. Дахи комунальних будинків течуть – дурниця, скільки тих дощів? Місцевий бізнес на ладан дихає – не біда, куди вони дінуться? Не оптимізовані місцеві мережі освіти та медицини – я добрий, нікого скорочувати не буду – міська господарка витримає. За те будете за мене голосувати на виборах. І ось почав геніальний академік думати про «доїння» місцевих підприємців, ба, навіть простих громадян, на побудову пам`ятника.
Я б хотів почути заперечення на мій спіч від кого-небудь про те, що він вирішив більш-менш серйозне питання в міськраді безкоштовно. Сумніваюся, що почую. Або якщо і знайдеться хтось, то це, хіба, буде означати, що хтось із клєрків міськради, які відповідають за доїльний апарат, лоханувся, або запутався в документах. Ще залишилося в памяті самбірчан модне колись слово «доля». Живе воно і тепер. Правда трансформувалося воно в вислів «на пам`ятник». І ось, «напамятникував» міський голова трошки грошей (скільки їх всього назбирано не знає, мабуть, і «дєржатель общака» пан Горбацьо) та й дав команду в темпі споруджувати монумент – в самий раз під вибори. Та виникає в мене питання, чи в час скрути потрібна ця споруда? В принципі, коли ми досягнемо якогось процвітання, питання про те, чи споруджувати національні памятники та святині не повинно навіть і стояти – люди самі віддадуть свої кровні на благу справу? Віддадуть самі, без примусу, від серця, а не вирвуть у них з рук.
Відкривши, я так думаю, з помпою цю архітектурну споруду я не здивуюся, якщо десь, на постаменті в куточку буде вкручена малесенька табличка з надписом: «Цей монумент був споруджений в 2010 році завдяки старанням Самбірського міського голови Михайла Івановича Кота». І в дальнішому, в час передвиборчої агітації питання про цей памятник буде проходити червоною ниткою у всіх виступах кандитата на посаду міського голови. Мовляв, я ось щось роблю, а всі решта тільки язиками базікають. Так і хочеться запитати в нього: «А де ж Ви, Михайло Іванович були в період з 2002 року по 2006 рік? В трансі після програних виборів? Що корисного для міста Ви зробили за цей період- язиком базікали?»
Разом з тим хотілось би отримати відповідь на декілька питань, що цікавлять мене, та, я думаю, не тільки мене, але і більшість громадян міста:
- чи обговорювалася з громадою тема доцільності побудови цього памятника на даний час?
- чи проходили громадські слухання та обговорення моделі самої споруди?
- чи приймалося рішення якимось органом місцевої влади на побудову цієї споруди?
- чи виділялися з бюджету міста якісь кошти на побудову цього пам`ятника?
- хто, в якій кількості і з якою метою спонсорував спорудження цього монументу?
- в яку суму вилилося будівництво і чи був якийсь контроль за витрачанням державних та спонсорських коштів?
Я думаю, враховуючи закритість інформації про діяльність міської ради, відповіді на всі ці запитання в найближчому майбутньому ми не отримаємо. Хоча, можемо і отримати, якщо оберемо нового мера, і він, як завжди, буде валити все на свого попередника. Навіть ради цікавості потрібно обрати нового міського голову.
Немає коментарів:
Дописати коментар